Мало хто з нас любить плакати. При цьому одні можуть розплакатися навіть без приводу, не кажучи вже про весілля чи інші гучні події, а інші не пам’ятають, коли плакали в останній раз. Але і плаксу і більш стійкого до сліз, плач застає зненацька, наздоганяє саме тоді, коли треба зберігати обличчя, і змушує відчувати дискомфорт. Чому нам хочеться плакати і чи можна втриматися від сліз?
Чому ми плачемо?
На перший погляд, відповідь очевидна – бо щасливі або, навпаки, нещасні. Але все складніше. Плач – природна емоційна реакція на почуття, найчастіше, на печаль і біль. «Люди часто плачуть і в інших випадках, – зазначає психолог Стівен Сідерофф. – Наприклад, коли бачать щось прекрасне. Людина немов тане: перестає захищатися і відчуває полегшення. Відбувається відновлення енергії за допомогою почуттів ». Але це лише одна з причин, чому нам хочеться плакати.
Плач може бути механізмом виживання, зауважує нейропсихолог Джоді Делусія: «Коли нам хочеться плакати, це вказує на важливу потребу». Наприклад, це може означати, що нам чогось гостро бракує або чогось надто багато. Або ж ми просто намагаємося привернути увагу – дослідники називають це «вторинною вигодою» від плачу.
У плачу є біохімічне призначення. «Він допомагає виводити з організму гормони стресу і токсини», – пояснює Лорен Білсма, дослідник з Університету Південної Флориди в Тампі (CША). Є у плачу і соціальна функція: людині, що плаче, простіше отримати підтримку оточуючих. Так сльози стають засобом маніпуляції – наприклад, з їх допомогою легше добитися від партнера згоди на відпустку або спонукати дітей підтягнути нарешті оцінки з математики.
Якщо плакати не можна?
Іноді сльози бувають занадто недоречними. Супроводжуючи близького на медичні процедури, ми намагаємося підбадьорити його власним прикладом. А коли начальник говорить, що нам відмовлено в підвищенні, ми намагаємося зберігати гідність. До того ж сльози завжди вказують на вразливість. «Ця вразливість збільшує рівень інтимності у відносинах з оточуючими», – вважає Стівен Сідерофф. Іноді небажане збільшення близькості з оточенням саме по собі змушує нас відчувати себе ніяково.
Що робити з сльозами, коли хочеться плакати, але не варто цього робити? Лорен Білсма радить:
- Спробувати відкласти сльози на потім, але не назавжди. Придушення емоцій не йде нам на користь, тому не забороняйте собі бути слабким і не переконуйте себе, що плакати не можна.
- Намагатися відволіктися. Як саме – залежить від вашого характеру і обставин. Можна подивитися веселе відео, а в черзі до лікаря – знайти журнал і зануритися в читання.
- Якщо все-таки дуже хочеться плакати, не чиніть опір. Вибачитеся, вийдіть, знайдіть відповідне місце і поплачте там.
Як заспокоїти того, хто вже розплакався?
Лорен Білсма і Стівен Сідерофф дають чотири підказки:
- Якщо нічого не робити, це може змусити людину заплакати ще сильніше.
- Постарайтеся надати підтримку. Яку саме, залежить від ситуації і від того, наскільки близько ви знаєте причину плачу. Іноді уважно і тактовно вислухати доречніше, ніж нав’язувати обійми.
- Запитуйте у людей, що дали волю сльозам, чим ви можете їм допомогти. Не варто думати, що ви і так знаєте, чому вони плачуть і що їм потрібно.
- Той, хто розплакався на очах у безлічі людей, зазвичай відчуває себе більш ніяково, ніж той, хто плаче в суспільстві одного-двох знайомих людей. Але при цьому той, хто заплакав серед великої групи охоче прийме підтримку навіть від незнайомців.
