Слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш)) 3 причини говорити доброзичливо

45c48102e4d873d524c63adc18b88567e229d0d8

Комунікація завжди поєднує, створює мости поміж співбесідникми, і від стилю спілкування залежить, чим наповниться простір стосунків. Якщо ми тратимо свої зусилля і підбираємо вдалі слова – то і у відповідь маємо шанс отримати позитив, тоді всі сторони вкладають енергію у побудову доброї взаємодії. Якщо ж навпаки слова ми використовуємо як барикади, як захист від оточення – то ризикуємо там і залишитись – посеред самотності і пустоти.

На Сході людина, яка не може контролювати свою мову, вважається дуже примітивною, навіть якщо вона має звання академіка на Заході. У «Бхагават гіті» говориться, що аскеза мови полягає в умінні говорити правду приємними словами. Уміння красиво і ввічливо говорити дуже серйозно вивчають у всіх провідних світових університетах і школах бізнесу. Всі з глибоким розумінням цитують висловлювання про те, що слово може вбити людину.

1. Слово ранить.

Кілька хвилин гніву можуть знищити багаторічну дружбу.

Гостре, невиправдане слово ранить, іноді навіть вбиває… Вбиває довіру, симпатію, бажання бути разом… Жорстоке слово підточує близькість, руйнує любов. І можливо висказане зопалу, як постріл, воно і не вміщує всю правду, тільки миттєвий стан, емоційний надрив, і все ж досягає цілі і ранить.

Слова – це символи, яким ми віримо. Наша пам’ять є вмістилищем для сотень тисяч понять, але згадувати ми будемо тільки ті, які мали яскраве емоційне наповнення. Слова близької людини, слова, що викликають страх, тривогу, інші сильні переживання – вкарбовуються в нашу свідомість. Як відомо – емоційна пам’ять найстійкіша.

2. Влада імен.

Якщо складні і деструктивні речі, які ми відчуваємо всередині, отримають назву – вони втрачають свій руйнівний вплив. Називаючи речі своїми іменами ми віднаходимо правду, а отже і внутрішню рівновагу. Проте не треба забувати, наскільки важливою є подача. Так, ми можемо володіти правдою, але втратити емоційну складову. Що вартує слово правди без щирості і прийняття іншої людини? Із лікарства воно перетвориться на зброю. Тому одягайте слова у одяг доречний, підбирайте кожне слово, якщо ж ви звісно не Платон, котрому, як відомо, істина дорожча))

3. Слова – ярлики.

Наш розум любить давати оцінки, класифікувати і аналізувати речі. Корисна властивість. Проте якщо ми проводимо час в обговоренні та оцінюванні інших людей, не варто обманювати себе, що це є ознакою високого інтелекту. На жаль, скоріше навпаки. Розумна людина використає свій час більш творчо: на пізнання світу чи спільну діяльність. Якщо ми схильні давити знецінюючи коментрі, вішати ярлики, мислити шаблонно – то це швидше про знижену власну самооцінку і бажання ствердитись з чужий рахунок.

Причому дуже цікаво це виглядає на енергетичному рівні. Якщо пояснити просто: «Критик» віддає «жертві» свою світлу енергію і забирає замість неї темну енергію недоліків і проблем «жертви». Дао – великий жартівник)).

Для повноти картини японська притча.

В Японії, в одному селищі недалеко від столиці жив старий мудрий самурай. Одного разу, коли він вів заняття зі своїми учнями, до нього підійшов молодий боєць, відомий своєю брутальністю і жорстокістю. Його улюбленим прийомом була провокація: він виводив супротивника із себе і, засліплений люттю, той приймав його виклик, робив помилку за помилкою і в результаті програвав бій.

Молодий боєць почав ображати старого: він кидав в нього каміння, плювався і лаявся останніми словами. Але старий залишався незворушним і продовжував заняття. В кінці дня роздратований і втомлений молодий боєць забрався геть. Учні, здивовані тим, що старий витримав стільки образ, запитали його:

– Чому ви не викликали його на бій? Невже злякалися поразки?

Старий самурай відповів:

– Якщо хтось підійде до вас з подарунком, і ви не приймете його, кому буде належати подарунок?

– Своєму колишньому власнику – відповів один із учнів.

– Теж саме стосується заздрості, ненависті і злості. Доки ти не приймаєш їх, вони належать тому, хто їх приніс!