Загрузка. Пожалуйста, подождите...


Знецінена особистість: причини і наслідки


i1b4efhe1s4.jpg (75.99 Kb)

Люди, яким в дитинстві багато і часто доводилося стикатися зі знеціненням з боку своїх батьків, у дорослому житті вимушено потрапляють в ситуації, де їх цінність, як партнерів, фахівців, як людей, з рівними правами ставиться під сумнів або загрозу.

І ті, хто чув від дорослих постійні закиди, терпів грубість, завжди був винним, поганим. І ті, кого любили, але тільки якщо ... він був завжди красивим, розумним, корисним, ефективним, зручним, най-най і т.д. Тобто, любили з умовою.

У цих випадках маленька дитина не отримує дуже важливого знання, яке формує не тільки відчуття безпеки, а й почуття власної гідності і адекватну самооцінку. Знання про те, що "Я хороший вже тим, що я є. Мене люблять просто тому, що народився на світ. І такий як є я цінний".

Звичайно, кожен дорослий знає, що не все в цьому світі для нього, і не всі зобов'язані ставитися до нього добре, любити і поважати. Але знання про себе, як про апріорі цінну (в дитинстві для батьків, а пізніше, завдяки цьому - для себе самого) людину - якраз та опора, яка дозволяє вибирати в партнери і близьке оточення людей, здатних цінувати і любити. Допомагає розрізняти і відкидати погане, принизливе ставлення від інших. Не допускати несправедливості і насильства в свою адресу. Мати право просити і отримувати допомогу і підтримку.

І в ту і в іншу манеру виховання (з описаних вище) червоною ниткою вплетено насильство - моральне (без застосування фізичної сили) і фізичне. Іноді, вперше вимовляючи в терапії слово "насильство", я стикаюся з подивом та деяким відторгненням - як у тих, кого систематично били, так і у людей, у вихованні яких використовувалося в основному психологічне насильство. Думаю, для нашого менталітету жорстокість - це настільки поширена форма спілкування з близькими, особливо серед тих, хто народився ще до розпаду СРСР, що багатьма сприймається як норма. А людей, яким пощастило вирости в по-справжньому підтримуючому та люблячому середовищі, взагалі-то дуже і дуже не багато.

Чим страшне насильство?

Адже всі знають, що це не добре. Крім того, що воно перешкоджає розвитку базової безпеки у дитини, будь-яке насильство не враховує почуттів жертви. Коли батьки систематично б'ють, відкидають або знущаються над дитиною - їм не важливо, що їй в ці моменти страшно, боляче, самотньо, і вона не може в силу віку справлятися з таким рівнем стресу самостійно.

Коли батьки чекають або вимагають, що дитина буде: вчитися тільки на п'ятірки, не бути слабкою як ганчірка, вести себе нормально, не заважати, або бути зіркою балетної школи - їм не важливо, що у неї є маса своїх почуттів і потреб, на які вона отримала заборону. І як з цим впоратися - вона, знову ж таки, не знає. Ось це "не важливо" - ця не здатність або не бажання дорослого побачити і порахуватися з реальною маленькою людиною, і є знеціненням.

Складнощі таких людей у відносинах часто пов'язані з тим, що їм важко відрізняти погане ставлення від хорошого. Важко мати свою точку зору і відстоювати її. Уявити, що не варто терпіти, коли погано, а необхідно звернутись за допомогою до інших людей. Поширений сором, пов'язаний зі зверненням до психолога - звідси ж. Навіть наважившись збунтуватися і відстоювати своє право, людина часто зустрічається з величезною кількістю прямої і непрямої агресії на свою адресу від оточення. Так працює система. Сім'я, робочий, дружній і будь-який інший колектив - це система, в якій знецінена людина, як і всі інші, займає своє місце, відіграє свою роль. І коли вона претендує на те, щоб змінити ситуацію - це потенційно несе загрозу збереженню гомеостазу системи, в якій вона знаходиться.

Чому це важливо знати?

Люди, не маючи певності у своєму праві на те, щоб бути почутими і поміченими, будуть зустрічатися з більшою кількістю опору, ніж ті, у котрих по анамнезу завжди було багато підтримки. І це потрібно прийняти. Пошук своєї цінності в психотерапії - процес тривалий. З-під завалів чужих установок потрібно витягувати на поверхню свої, колись давно відкинуті близькими почуття, знаходити розраду і вчитися бути в контакті з бажаннями.

Дуже повільно і тендітно сходять ці паростки, як трава проростає крізь товщу асфальту. Потрібно багато підтримки і дбайливого ставлення, щоб з'явилося щось, від чого колись відмовились в житті. І дуже важливий запас терпіння, сил і готовності клієнта витримувати часткову невизначеність, складні почуття і залишатися у психотерапії.

1141 08.05.18
Так багато проблем, що голова "квадратна" - знайомий стан? І чи допомагає виріше...
Чи добре ми відчуваємо кордони іншої особистості? Де закінчується наша територія...
Відчуваєте себе самотньою? Цілодобово дивитись телевізор та сумувати - не вихід....
14 фактів, через які ви поглянете на шлюб під іншим кутом.
Вичислити нарциса на початку знайомства не так просто - не всі з них списані з п...
Чому ми не живемо тут і тепер. Можливо час все змінити?
Найбільш поширені пози у сні та їх професійне тлумачення.
Чи знаєте ви, що зранену душу можна лікувати книжками?
Пропонуємо декілька порад, як правильно організувати власний відпочинок.