“Любов починається з подиву“. Колись так написав Стендаль. Але йому не довелося сформулювати, чим любов закінчується. Якщо продовжити його думку, любов повинна закінчитися в момент звикання, коли людям, яким довгий час знаходяться разом, нічим здивувати один одного.
Це не залежить ні від віку коханих, ні від їх сімейного стану, ні навіть від того, скільки років вони провели разом. Юнацькі розриви і розлучення не менш драматичні і ще менш зрозумілі, ніж ті, які відбуваються в зрілому або похилому віці.
Деякі серйозні дослідники, які займаються психофізиологією сексуальних стосунків, вважають, що у двох закоханих людей є лише півтора-два місяці спільного життя (як правило, початковий період їх плотської любові), коли відбувається цей акт пізнання один одного. Акт відкриттів, а потім сексуальний потяг йде на спад.
Але життєвий досвід багатьох людей говорить про інше. Розкриття один одного – довгий і захоплюючий процес, який може тривати роками і десятиліттями. Безумовно, на все свій час. І настає момент, коли взаємне проникнення, ніжність, прихильність виявляються «сильнішими за пристрасть». І вже точно не менше, ніж любов і пристрасть.
Звичайно, сьогодні лікарі можуть запропонувати безліч варіантів продовження сексуальної активності – перш за все фармацевтичних, але треба серйозно подумати, наскільки вони необхідні. І не тільки тому, що вони можуть викликати небажані побічні ефекти. Важливо зрозуміти, що потрібно близькій нам жінці або близькому чоловікові, з яким нас пов’язують десятиліття любові, надій, драм, пережитих разом, людського становлення, – і тільки після цього приймати рішення.
Адже Пульхерія Іванівна Товстогубова з «Старосвітських поміщиків» Гоголя любила свого Афанасія Івановича не менш, ніж Джульєтта – Ромео, тільки по-іншому, на свій манір розуміючи, що добре, а що погано і якої «дієти» варто притримуватись. Але вони були щасливі, як бувають щасливі люди, що люблять і поважають один одного, готові прислухатися і пристосуватися до того, чого хоче інший.
Єдиних рецептів щастя не існує – ні в молодості, ні в старості. А тому прислухаємося до самих себе і до тих, хто нас оточує, до тих, з ким нас пов’язує життя. Не будемо мучитися через те, що наша близькість приймає нові, нехай навіть і незвичні для нас форми. Адже найголовніше бажання двох – бажання бути разом.
