Насолоджуватись життям, відчувати себе сповненим сил та енергії, будувати сміливі плани і вірити у їх швидке здійснення – які слова могли б бути більш вдалим описанням повноти життя? Так добре і звично відчувати себе впевненим у власних можливостях: але чи завжди ми так себе почуваємо? Наш енергетичний потенціал зазнає коливань залежно від настрою, подій у навколишньому світі, навіть погоди – і це абсолютно нормально, важливо власне дослухатись до цих змін і ставитись з повагою до потреб організму, намагатись вловити прояви втоми і знесилення і запобігти перевитраті сил.
Але що ж робити, якщо раптом накочується стан сильної втоми, з’явилося відчуття безпорадності і розчарування, і здається, що функціонуєш з останніх сил? Як зрозуміти такий стан виснаження, коли вже звичні механізми поповнення енергії не працюють? Цілком можливо, що це емоційне вигорання. Такий стан призводить до відчуття безсилля, тому вирішити проблему дуже складно. Відчуженість і байдужість, що виникають при вигоранні, можуть стати джерелом проблем з роботою, поставити під загрозу нормальне спілкування і навіть фізичне здоров’я. Тому не варто відпускати ситуацію на самоплив, треба боротися і шукати шляхи виходу.
Хто не знає про симптоми вигорання? Я думаю, кожна людина коли-небудь їх відчувала. Ми виявляємо у себе ознаки виснаження, якщо пережили великий емоційний тиск, здійснили щось масштабне. Наприклад, якщо ми готувалися до іспитів, працювали над проектом, писали дисертацію чи виховували двох маленьких дітей.
У таких випадках виникають такі симптоми, як дратівливість, відсутність бажань, розлади сну (коли людина не може заснути, або, навпаки, спить тривалий час), зниження мотивації, людина відчуває себе некомфортно, можуть проявлятися депресивні симптоми.
Щоб не переплутати синдром емоційного вигоряння з іншими подібними станами, треба знати чотири головних його ознаки:
- Людина відчуває емоційне виснаження і спустошення, її не радує робота, яка раніше подобалася, нічого не приносить задоволення, колеги і всі навколишні люди дратують.
- З’являється відчуття безсенсовності, яке може стосуватись роботи, що, власне найчастіше і виникає на початку вигорання: здається, що результатів нема, ніхто не цінує роботу, все одно цього зробити неможливо. А згодом це відчуття поширюється і на інші сфери життя, виникає так зване відчуття екзистенційного вакууму (Франкл)
- На відміну від втоми, синдром вигорання нікуди не зникає після відпочинку. Після вихідних «вигоріла» людина залишається такою ж виснаженою і демотивованою, тоді як втомлена повертається сповнена сил.
- На відміну від депресії, в основі якої лежить відчуття провини і меншовартості, людина, що переживає стан вигорання, відчуває роздратування, гнів, незадоволення, на глибшому рівні виникає переконання, що «весь світ проти мене».
