Чи готовий ти до змін: 4 питання, які варто собі задати

zmini

Зміни завжди даються не легко, але вони того варті. Люди, яким вдалося змінитися, можуть розповісти, як наповнилось новим змістом їх життя. Вони розкажуть, чого вони досягли – про що раніше і мріяти не могли, а також про те, як вони себе почувають – про відчуття, які не наважувались відчувати раніше.

Вам вирішувати, чи потрібні вам зараз такі зміни. Може, так, а може, й ні. Але в будь-якому випадку ніколи не забувайте про існування можливості позитивних змін.

1. Якою є моя кінцева мета?

Людина стає найбільш мотивованою тоді, коли її робота має конкретну ціль.

Коли письменник Даніель Даулінг отримав замовлення написати книгу у певних часових термінах, він зрозумів, що повинен працювати багато годин кожного дня. І власне тому не може дозволити своєму самопочуттю диктувати, коли і скільки роботи виконувати. Даулінг здійснив ряд змін, починаючи з організації робочого процесу, налагодження відпочинку кожні 30 – 45 хвилин, запровадив сніданок із здорових жирів і білків, перш ніж приступити до творчого процесу.

Це були суттєві зміни, адже як відомо – найважче перебороти дрібні повсякденні звички, але у Даулінга була чітка кінцева мета – бути у хорошій фізичній та інтелектуальній формі, щоб могти якісно працювати над книгою протягом тривалого часу.

2. Що відбувається не так в моєму повсякденному житті?

Іноді суспільство наполегливо говорить нам, що “добре” без будь-яких вагомих причин. Наприклад, що добрий працівник повинен починати працювати якомога раніше. Не обов’язково. Якщо ви відчуваєте, що вранці ваш мозок ще не готовий активно працювати, то немає причин перемикати будильник на 6:00. Можливо, для вас оптимально починати роботу о 10:00 чи об 11:00. Не залежно від внутрішньої дисципліни – існують біоритмічні особливості організму: є люди ”жайворонки”, а є ”сови”.

Отже прослідкуйте за особливостями, як влаштоване ваше життя. Можливо, є певні речі, які вам особисто не притаманні. Прислухайтесь до своїх відчуттів. Довіряйте власному смаку і вибору. Нас притягують ті заняття, які вдаються нам найкраще. Ймовірно, наша природа якраз так влаштована: якщо кожен буде робити те, до чого схильний, він з більшою вірогідністю буде успішним і задоволеним.

3. Яка зміна буде найбільш ефективною?

Як ви думаєте, які зміни даються нам найважче? Існує думка, що складнішим є не так зробити щось нове, як відмовитись від чогось дуже звичного. Скажімо, ви звикли кожного вечора переглядати сторінки у соц. мережах та дивитись відео і витрачаєте на це по кілька годин кожного дня – і тепер ви вирішили позбавитись цієї звички. Цілком імовірно, що у вас буде більше проблем із позбавленням себе чогось, ніж з тим, щоб навчитись читати певну кількість матеріалу кожного дня.

Професор психології та маркетингу Арт Маркман писав: “На жаль, механізми мозку, які відповідають за звички, не можуть навчитися не робити нічого. Набагато простіше завести якусь іншу позитивну звичку на місці попередньої – шкідливої”. Отже правильно розставте пріоритети – і прикладіть зусиль у тій частині життя, яка потребує змін найбільше.

4. Чи готовий я підтримувати зміни?

Незалежно від того, до якої зміни ми прагнемо – міняємо роботу, щоб домогтися професійного зростання, намагаємося пережити особисту втрату, допомагаємо розвиватися своїм дітям, намагаємося скинути зайву вагу або приборкати свій гнів, – у всіх випадках результати необхідно підтримувати. Просто дивуєшся, що як тільки проблема починає вирішуватися – ми перестаємо робити те, що, власне, і призвело до покращення. Варто було відчути себе краще, як тут же перестаєш приймати ліки, правда? Але зі змінами так не вийде.

Від того, що ви схудли, схильність до повноти не зникла. Якщо вашим дітям стало цікаво вчитися, це не означає, що любов до знань прищеплена їм назавжди. І коли ви з вашим чоловіком більш-менш налагодили комунікацію, це ще не гарантує щасливе спільне життя. Зміну необхідно підтримати, інакше її результати зійдуть нанівець набагато швидше, ніж вони були досягнуті. Тому підтримуйте корисні зміни і перетворюйте їх на повсякденні звички!

Надія Іванців, лікар – психотерапевт