Cльози, крики, вимоги зробити так, як він хоче, – з дитячими істериками стикаються абсолютно всі батьки. Істерика у дитини – це непросте випробування для обох сторін. Дитина намагається впоратися з люттю, образою та іншими почуттями, які йому ще складно витримувати. Батьки у відповідь дратуються, переживають почуття провини перед оточуючими і часто губляться між тим, що треба робити, як це буде виглядати з боку, і тим, що дійсно може допомогти зупинити істерику. Сімейний психолог Міріам Чачаму, автор книги «Як заспокоїти важкого підлітка», підготувала кілька рекомендацій, які допоможуть вам впоратися з дитячими істериками, враховуючи при цьому те, що відбувається з дитиною.
1. Демонструйте байдужість
Коли дитина влаштовує істерику в громадському місці, ми часто відчуваємо себе ніяково, що може провокувати нашу злість і роздратування.
«Повірте, оточуючі зовсім не вважають вас поганою матір’ю / батьком, вони в такій ситуації швидше співчувають, – каже Міріам Чачаму. – Якщо ви не будете звертати уваги на капризи дитини, це може виявитися набагато більш ефективним, ніж якщо ви будете злитися. Найчастіше діти вередують, виключно щоб привернути вашу увагу».
2. Назвіть почуття дитини
Маленьким дітям дуже складно зрозуміти, що з ними відбувається. Вони ще не знайомі з власними почуттями і їм самим складно їх витримувати. Важливо, щоб ви допомогли дитині дати назву його переживанням: «Ти зараз сердишся через те, що я не купив (купила) тобі іграшку, яку ти дуже хотів».
Висловіть співчуття і розуміння. Наприклад, ви можете сказати, що теж лютуєте, коли не одержуєте те, що хочете. Але злитися можна по-різному, не всі форми вираження почуттів красиві, корисні і дієві.
3. Залучайте дитину до боротьби з істерикою
Істерика – знак того, що дитина не справляється зі своїми почуттями. Важливо розуміти, що вона не просто намагається таким чином досягти мети, але дійсно відчуває емоційну напругу. Це допоможе не дратуватись, а об’єднати свої зусилля в боротьбі з істерикою.
Придумайте разом з дитиною жартівливу назва того, що з нею відбувається: на неї “напала злючка”, прийшла “тітка Істерика”. Це дозволить дитині переключити свою увагу і побачити в вас свого друга, а не кривдника.
4. Не поспішайте говорити «ні»
Передбачити дитячі істерики набагато легше, ніж їх зупинити.
«Багато батьків кажуть «ні» занадто швидко, що може миттєво довести дітей до точки кипіння», – вважає Міріам Чачаму. – Показуючи дитині, що ви на її боці, ви зможете запобігти конфлікту. Наприклад, ви можете сказати: «Я хотів (хотіла) би купити тобі цю іграшку, але, на жаль, вона занадто дорога». Таке пояснення власної позиції набагато краще, ніж коротке «ні». »
5. Запропонуйте альтернативу
Проаналізуйте поведінку дитини і ті ситуації, в яких вона зазвичай починає вередувати, і заздалегідь промовляйте з нею можливі наслідки. Наприклад, якщо ви збираєтеся в магазин і знаєте, що дитина може почати вимагати купити їй іграшку і влаштує істерику через вашу відмову, домовтеся з нею, що ви обидва будете робити в цій ситуації. Наприклад: «Я збираюся в магазин. Я можу взяти тебе з собою, але тільки з умовою, що ти не будеш просити, щоб я тобі щось купила, сьогодні у мене немає такої можливості. Якщо ти все-таки почнеш вередувати, мені доведеться більше не брати тебе з собою в магазини (ми з тобою не підемо в кіно, як хотіли, і так далі)».
Таким чином ви не тільки зможете убезпечити себе від дитячої істерики, але й навчите дитину розуміти причинно-наслідкові зв’язки власної поведінки і робити перші важливі вибори у житті.
6. Направляйте енергію дитини в інше русло
Організм дитини відповідає на стрес архаїчною реакцією «битись чи тікати». Тому іноді, щоб запобігти кризі, можна запропонувати дитині альтернативу у вигляді спортивних ігор. Стрибки, танці, гра в догонялки дозволяють вивільнити енергію, накопичену для реалізації стресової реакції.
7. Дозвольте дитині загладити провину
За погану поведінку не завжди має бути обов’язкове покарання.
«Дитина може відчувати себе жахливо після того, як зробить щось погане, – пояснює Міріам Чачаму. – І це вже саме по собі покарання. Якщо ви дозволите дитині зробити щось, що символічно загладить її провину, тим самим ви невербально повідомте дитині, що вона дійсно була неправа, але що ви готові прийняти її вибачення, – це дозволить вам обом рухатися далі».
