Емоційний інтелект може стати ключем до успіху у вашому житті, у близьких стосунках, у вашій кар’єрі, зрештою, у відчутті задоволення від життя. Здатність будувати конструктивні відносини є дуже важливою у всіх сферах, тому розвиток вашого емоційного інтелекту може бути добрим способом проявити свій потенціал, реалізувати базові потреба та змісти.
Сучасна психологія напрацювала величезну кількість способів та методик, спрямованих на розуміння людиною своїх почуттів, мотивів та реакцій. Деніель Гоулман у своїй книзі «Емоційний інтелект. Чому він може бути важливіший за IQ» говорить про психотерапію взагалі як про спосіб перенавчення емоційних реакцій.
Отже, серед існуючого різноманіття способів, ми обрали найефективніші практики для розвитку емоційного інтелекту та емпатії.
1. Практика уважності
Уважність, за визначенням професора психології Гарвардського університету Елен Лангер, однієї з найавторитетніших дослідників в сфері ефектів практик уважності, – це активний процес відмічання нових речей. Коли ви її практикуєте, то потрапляєте в теперішнє. Уважність робить практика чутливішим до контекстів та перспектив. Уважність веде до повноти життя в його зовнішніх і внутрішніх проявах.
2. Розпізнавання емоцій
Складовою частиною емоційного інтелекту є розпізнавання власних емоцій та пов’язаних з ними думок. Тренуючи свою уважність та фокусуючи увагу на теперішньому моменті тут і тепер, ми стаємо більш емоційно свідомими. Усвідомлення своїх емоційних станів дозволяє розвивати здатність до контролю, керування та використання своїх емоцій та почуттів. Вміння бути уважним до себе та власних станів разом із здатністю порівнювати та аналізувати дозволяють людині виявляти та розуміти емоції інших, що надалі виявляється у співчутливому піклуванні про оточуючих та здатності проявляти емпатію у стосунках.
Також значно підвищує здатність до творчості та критичного мислення. Допомагає визнавати існування різних точок зору на ситуацію та, зрештою, вирішувати конфлікти.
3. Емпатичне спілкування
Емпатичне спілкування починається з припущення, що всі ми є співчутливими від природи і що емпатичні стратегії – вербальні чи фізичні – становлять навчену соціальну поведінку і підтримуються пануючою культурою. В основі спілкування лежать базові потреби людини, і будь-яка поведінка є найкращою спробою/стратегією людини, спрямованою на задоволення основних потреб.
Ключові принципи емпатичного спілкування:
1. Людські потреби є універсальними. Ми відрізняємось один від одного нашими стратегіями задоволення потреб. Конфлікти відбуваються на рівні стратегій, а не потреб.
2. Людська діяльність ґрунтується на потребах. Все, що ми говоримо чи робимо виходить з мотивів задоволення універсальних потреб.
3. Почуття є результатом потреб. Почуття є результатом визнання та уваги до того чи потребу було задоволено чи ні.
4. Природня щедрість. Становить невід’ємну частину людської природи. Ми радо робимо внесок у життя тих людей, кому природньо співчуваємо.
5. Достатність. Навіть якщо в особистій ситуації здається, що чогось не вистачає, щоб задовольнити власні потреби, все ж через діалог та контакт ми маємо шанс задовольняти наші потреби у мирний спосіб.
Емоційний інтелект може розвиватися і «сам» – в родині, через живопис, мистецтво, літературу, гру, самоспостереження і ведення щоденників. Поступово і неочікувано. Із проходженням через катарсис і осяяння і без них. Всі ми різні. І кожен має власний шлях до себе. І, напевно, найкращими практиками розвитку емоційного інтелекту є досвід і саме життя.
Читайте також:
