Як неправильне виховання в дитинстві заважає цінувати себе і свої досягнення в дорослому віці? Пояснює психолог-консультант Дарій Сіканавічос.
Багато дітей ростуть в середовищі, в якій рідні, вчителі, друзі, однокласники та інші важливі люди кажуть, що вони недостатньо хороші. Деякі з цих повідомлень виражаються явно, інші транслюються в завуальованій формі. Часто дитина не усвідомлює, що відбувається щось погане. Ось чотири поширені причини, які беруть початок з дитинства і примушують відчувати себе негідними і неуспішними.
1. З ВАМИ ПОВОДИЛИСЬ ТАК, МОВ ВИ НІЧОГО НЕ ВАРТІ.
Деякі батьки і інші значущі фігури розглядають дитину як свого підлеглого або частину майна. Вони жорстоко поводяться з дитиною, піддають її фізичному, сексуальному, вербальному або емоційному насильству. Часто наслідки залишаються на все життя.
Багатьох дітей виховують так, наче їх головна мета – задовольняти потреби батьків. Якщо діти погано виконують цю роль, їх карають, соромлять і змушують коритися, маніпулюючи почуттям провини. Не дивно, що такі люди виростають з порушеним самовідчуттям і зламаною самооцінкою, що викликає психологічні та поведінкові проблеми.
2. ВАС ОЦІНЮВАЛИ ЗА НЕРЕАЛІСТИЧНИМИ СТАНДАРТАМИ.
Дорослі часто оцінюють дітей за дуже високими стандартами, яким самі не можуть відповідати. Один із прикладів – школа. Батьки очікують, що дитина буде відмінно справлятися з усіма предметами. В іншому випадку її називають «проблемною» і далі травмують покаранням і відкиданням.
Подібні приклади зустрічаються і в сімейному житті. Батьки очікують, що дитина буде виконувати певну роль, яку вони їй призначили. Дітей змушують слідувати непотрібним і навіть суперечливим правилам. Часто діти змушені брати на себе відповідальність за те, чого вони не можуть змінити. В результаті у них розвивається стан хронічної провини і сорому, які переслідують їх у дорослому віці.
3. ВАС ПОРІВНЮВАЛИ З ІНШИМИ.
Батьки і вчителі часто порівнюють дітей, щоб змусити змінити поведінку: «Чому ти не можеш бути як твій брат / твоя сестра?», «Тім такий хороший хлопчик, от би мені такого сина», «Софія така мила дівчинка, а ти просто розпещена і неслухняна».
Але коли вони порівнюють своїх дітей з іншими і створюють атмосферу конкуренції, це тільки посилює невпевненість, неспокій і підозрілість. Діти відчувають себе неповноцінними і негідними. У дорослому віці така людина продовжує компульсивно порівнювати себе з іншими і розвиває відчуття неповноцінності або, навпаки, переваги над іншими.
4. ВАС НАВЧИЛИ БУТИ БЕЗПОРАДНИМИ.
Деяких дітей виховують так, щоб вони залишалися залежними від батьків всупереч своєму вікові. Їх надмірно опікують, контролюють і не дозволяють приймати самостійні рішення. Їм не дозволяють експериментувати, вивчати світ і робити помилки, тому такі діти виростають з відчуттям, що вони ні на що не годяться. У дорослому віці така людина відчуває мало контролю над власним життям, тому що в дитинстві дорослі ретельно контролювали кожен його крок.
У психології це стан називають «вивченою безпорадністю». Суть в тому, що батьки виховують дитину таким чином, щоб вона не стала повністю незалежною. Завдяки цьому вона залишиться поруч з батьками і буде далі задовольняти їхні потреби. Батьки поводяться так тому, що в них живе старий та невирішений страх опинитися кинутими.
НАСЛІДКИ ЖИТТЯ В ТАКОМУ СЕРЕДОВИЩІ.
У відповідь на подібні обставини у людей розвиваються механізми захисту і виживання. Деякі починають догоджати всім підряд і жертвувати своїми інтересами тому, що з дитинства їх привчили піклуватися про інших і пригнічувати свої справжні потреби, емоції, інтереси та уподобання. Інші перетворюються в нарцистичних особистостей, які розглядають оточуючих людей як речі, які потрібно використовувати. Треті не вміють жити справжнім життям, сповільнюватися і розслаблятися. Їм весь час здається, що вони повинні досягати більшого або мати більше. Деякі застряють в стані безпорадної жертви і ведуть пасивне життя.
Таким людям весь час здається: щось не так. Вони відчувають себе негідними, їх життя недостатньо хороше, завжди є приводи для хвилювань. Їм здається, що потрібно старатися ще більше. Їм важко знайти справжнє задоволення від життя. Багато людей не визнають свої дитячі нещастя і внутрішній біль. Відпустити старі ролі і захисні механізми складно, багатьом так і не вдається це зробити. Ті, хто намагається стати кращою версією себе і переступити через наслідки хворобливого виховання, в кінцевому підсумку пожинають плоди активної роботи над собою і знаходять щастя.
