“Голод, який став любов’ю” ( “love made hungry”)
Якщо коротко описати цей тип, власне можна відзначити відстороненість, заглибленість в себе, відчуженість (причому як від інших, так і від деяких частин себе), що супроводжується страхом наближення. Шизоїдам харктерні творчі інтереси, їх також можуть приваблювати різні наукові дисципліни, і це правда, що їх фантазія та уява переважає над реальним світом.
Запропоноване Фейрберном розуміння шизоїдного стану як “голоду, який став любов’ю”, адресоване скоріше не до щоденних переживань шизоїдної особистості, а до тих емоцій, що становлять фундамент шизоїдного спектру і виявляються в динаміці тенденції віддалятися, уникати, шукати задоволення в фантазії, відхиляти фізичний матеріальний світ. Шизоїдні люди бувають фізично тендітними – настільки далекі вони від емоційного контакту зі своєю власною ненаситністю (Kretschmer, 1925).
З боку вони часто здаються холодними і байдужими. Замість живих почуттєвих реакцій, шизоїд часто демонструє інтелектуалізацію – беземоційну розповідь про свої почуття. Часто вони виявляються не чутливими, не емпатичними до того, що відчувають інші люди – в звичайному радіусі людських переживань. “Відчуження, від якого так страждають шизоїдні люди, частково виникає з досвіду, що їх емоційні, інтуїтивні і чуттєві можливості не були достатньо оцінені – інші просто не бачать того, що бачать і відчувають вони”.
Н. Мак-Вільямс зазначає: «родичі часто розповідають, що в дитинстві їх пригнічував надлишок світла, шуму або руху. Начебто нервові закінчення у шизоїдів знаходяться ближче до поверхні, ніж у всіх інших. »Шизоїди не справляють враження високоагресивних особистостей, незважаючи на те, що деякі їх фантазії містять насильство і страх, проте близькі люди вважають їх надзвичайно м’якими і спокійними.
Шизоїдні люди справляють враження застиглих, подекуди дивних і неуважних, проте це враження дуже помилкове, адже вони навпаки схильні придивлятись, спостерігати і досліджувати людське існування. Здається, що шизоїдні люди не борються з проблемами, породжуваними соромом або виною. Вони мають тенденцію приймати і себе, і світ досить повно. Можливо, вони страждають від значної тривоги з приводу базальної безпеки. Відчуваючи себе пригніченими, вони ховаються – або буквально йдучи в відлюдництво, або занурюючись у свої фантазії (Kasanin & Rosen, 1933; Nannarello, 1953). Шизоїд розривається між “власним Я” і навколишнім світом, його поглинає страх втратити себе, розчинитись у навколишньому, перестати існувати.
Через притаманну їм вразливість відкриватися емоційно для шизоїдів небезпечно, тому справжні переживання утримуються глибоко всередині. Замість того, щоб «відчути, як?» – вони намагаються «пояснити, чому?». У контакті пред’являють продукти інтелектуальної діяльності: оцінки, думки, пояснення, раціоналізації. У стосунках шизоїдні особистості швидко виснажуються, тому схильні розривати контакт раптово, через несприйняття ситуації, кажучи, що все набридло, що втомилися і немає сил бути в усьому цьому. . .
Тут важливо зрозуміти, що зовнішня відстороненість – не є абсолютним небажанням зближуватися, скоріше ідеться про побоювання, що це може статися некомфортним для нього способом. В цьому випадку шизоїд може сам подбати про комфортну безпеку у відносинах.Тобто вибрати місце комфортне для себе, вибудувати довірчу дистанцію… і не припиняти спілкування зовсім, а завчасно попередити, що події розвиваються надто швидко, що дистанція некомфортна, що це спілкування (людина) дуже важливий, але потрібно більше часу щоб “заскучити”.
Також помилково було б вважати, що шизоїдна структура особистості та структура, схильна до соціофобії – це одне і теж. Явище соціофобії – це по факту ірраціональний страх деяких видів соціальної комунікації і дій, які особистість змушена здійснювати на людях. Наприклад, публічні виступи або дзвінки по телефону. . . У соціальних контактах така особистість відчуває страх, а шизоїдна – байдужість, адже їй не притаманно вважати себе гіршими за інших. Схильна до соціофобії людина навпаки вважає, що це вона не досконала, боїться бути розкритикованою, приниженою.
Психотерапевтичні методи роботи із подібними проблемами теж якісно залежать від правильної діагностики. Кажучи коротко, з соціофобічною особистістю ведеться робота на укріплення самооцінки, а для шизоїдної найважливіше сформувати простір безпеки і довіри у стосунках з психотерапевтом. І в подальшому ця людина зможе застосувати вдалий досвід безпечного і емпатичного спілкування у життєвих ситуаціях контакту з важливими людьми.
Надія Іванців, лікар – психотерапевт
