За якими почуттями ми б не намагались ховатии ревнощі, як би цю ревність не висловлювали, за нею завжди стоїть страх зникнення близької людини, втрата почуття впевненості в собі і наростаюча самотність, справжня, чи уявна.
Де сховалась небезпека?
“Трагічна іронія ревнощів в тому, що з часом вони починають підгодовувати фантазії, часто далекі від реальності – вважає когнітивний терапевт Кліффорд Лазарус. – Ревнивець говорить про свої підозри партнеру, той все заперечує. Часом звинувачення дратують, реакція відповідна. Тож спроби захиститися від образливих слів починають розглядатися обвинувачем як підтвердження своїх здогадок. Однак перехід співрозмовника в оборонну позицію – лише природна відповідь на тиск і емоційний наступ ревнивця”.
Якщо такі розмови повторюються і партнеру, котрого саме й звинувачують, доводиться знову і знову звітувати, де він був і з ким зустрічався, це спустошує і поступово віддаляє його від партнера- «прокурора».
. . . .
Врешті-решт ми ризикуємо втратити кохану людину, і аж ніяк не через його романтичну цікавість до третьої сторони: він може просто не витримати атмосфери постійної недовіри, обов’язку заспокоювати ревнивця і піклуватися про його емоційний комфорт.
ВООЗ б’є на сполох щодо поширення депресії в світі.
Читайте нашу статтю – 10 МАЛОВІДОМИХ ФАКТІВ ПРО ДЕПРЕСІЮ
Що робити?
Якщо, ревнуючи партнера, ви почнете задавати собі питання, то зможете більш конструктивно поставитися до своїх переживань. Запитайте себе: що саме зараз викликає у мене ревнощі? Що насправді я боюся втратити? Що я намагаюся утримати? Що у відносинах заважає мені відчувати себе впевнено?
Прислухавшись до себе, ви можете почути таке: «Я недостатньо хороший (хороша) для нього (неї)», «Якщо ця людина залишить мене, я не впораюся», «Я нікого не знайду і залишуся на самоті». Аналіз цих питань і відповідей допоможе знизити рівень уявної загрози, тим самим розчиняючи почуття ревнощів.
Часто ревнощі підживлюють наші підсвідомі страхи, які не мають нічого спільного з намірами партнера, тому наступний етап – критичне ставлення до того, що нам здається доказом невірності коханої людини. Уміння тверезо оцінювати те, що могло з’явитися істинним тригером нашої тривоги, – найважливіший крок у вирішенні проблеми.
Спілкуйтеся з партнером з повагою і довірою. Наші дії позначаються на наших думках і почуттях. Виявляючи недовіру до партнера, ми починаємо відчувати все більшу тривогу і ревнощі. І, навпаки, коли ми відкриті близькій людині і звертаємося до неї з любов’ю, то відчуваємо себе краще.
Уникайте займенника «ти» і намагайтеся якомога частіше говорити «я». Замість того щоб сказати: «Тобі не треба було цього робити» або «Ти змусив мене переживати», побудуйте фразу інакше: «Мені було дуже важко, коли це сталося».
Ваша оцінка ситуації може в корені відрізнятися від того, як дивиться на неї ваш партнер. Намагайтеся зберігати об’єктивність, навіть якщо часом відчуєте бажання накинутися на нього зі звинуваченнями. Нам здається, що близька людина – джерело наших переживань, але одні лише ми відповідальні за прояв своїх ревнощів. Намагайтеся більше слухати, замість того щоб провокувати партнера на нескінченні виправдання.
Постарайтеся увійти в становище партнера і поспівчувати йому. Він любить вас, але виявляється заручником ваших загострених почуттів і внутрішніх переживань, і йому непросто знову і знову витримувати ваші допити. Зрештою, якщо партнер зрозуміє, що безсилий та не може позбавити вас ревнощів, він почне задавати собі болісні питання: куди повернуть ваші відносини і як бути далі?
Саме так ревнощі, породжені, можливо, лише нашою уявою, можуть привести нас до наслідків, яких ми боялися найбільше.
