Класичний експеримент був проведений на початку 1970-х років Д. Нафтуліним, Дж. Уором та Ф. Донеллі на медичному факультеті Університету Південної Каліфорнії. Три окремі групи професіоналів відвідали лекцію під назвою «Математична теорія ігор і її застосування до лікарського утворення». Різноманітні фахівці, включаючи психіатрів, психологів та соціальних працівників, брали участь в конференціях з навчання в області безперервної освіти.
В описі про доповідача слухачам сказали, що «доктор Майрон Л. Фокс» був учнем Джона фон Неймана і авторитетом в області теорії ігор. В області авторства книг і статей з математики досвід Фокса був, м’яко кажучи, значним.
Однак насправді все було трохи інакше. Доповідач, представлений в якості «Доктора Фокса», фактично, був актором, який був ознайомлений з теорією ігор виключно за матеріалами однієї статті, прочитаної, щоб підготуватися до цієї ролі. Інформація була запозичена з журналу «Scientific American». Зі статті були взяті деякі фрази, котрі не мали практично ніякого сенсу без відповідного контексту. На рівні слухового сприйняття виступ міг здаватися дійсно інформативним, але все було зовсім не так. Нафтулін, Уор і Доннеллі навчили актора читати лекцію з надмірним використанням двозначності, неологізмів та суперечливих заяв. Фактично, багато хто з присутніх, ймовірно, знали більше про теорію ігор, ніж заявлений доповідач.
Незважаючи на практично безглуздий контент, інформація була представлена в живому і гумористичному стилі, оратор тепло спілкувався з аудиторією. Після заняття учасники заповнили опитувальник, в якому пропонувалося оцінити роботу лектора.
Проаналізувавши результати п’ятдесяти п’яти респондентів, які заповнили анкети, Нафтулін і його колеги прийшли до висновку, що переважна більшість людей охарактеризували оратора і представлений ним матеріал позитивно. Деякі навіть відзначили в своїх анкетах, що раніше вже читали його публікації, хоча, нагадаємо, лектор був всього лише підставним актором і ніяких публікацій, безумовно, мати не міг.
Що ми дізнались завдяки подібному експериментові? Ефект доктора Фокса дозволяє зробити неправдоподібну інформацію цікавою і навіть пізнавальною в очах публіки. Саме він пояснює популярність і переконливість будь-яких псевдонаукових течій, сект.
ВООЗ б’є на сполох щодо поширення депресії в світі.
Читайте нашу статтю – 10 МАЛОВІДОМИХ ФАКТІВ ПРО ДЕПРЕСІЮ
Виявляється, для цього достатньо бути харизматичним. Люди більш схильні прислухатися до артистичних лекторів і приймати їх слова на віру. Під час виступу артистичної та харизматичної людини, глядачеві менш очевидні протиріччя і навіть нелогічності його висловлювань. Йому складніше адекватно оцінити цінність того, про що говорить доповідач. Більш того, за підсумками лекції йому може здатися, що він отримав нові цінні знання, хоча на ділі все може бути зовсім не так.
Менш харизматичні лектори не залишать про себе такого ж яскравого враження. До речі, це в свою чергу може створити відчуття, що отримана інформація і знання менш важливі та цікаві, хоча може бути дуже важливою та підкріпленою незаперечними доказами. Тож дуже важливо дивитись на практичны докази, а не на привабливість ідей чи виступів.
