Люди, від природи позбавлені почуття гумору, люблять розповідати анекдоти. Автомобілісти, ледь здатні триматися в своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем та лаятися за кермом. Менеджери, у яких немає навіть базових уявлень про сферу, в якій вони працюють, люблять викликати фахівців на килим і лаяти їх за те, що вони нічого не розуміють у своїй роботі. Ну чому, чому всі ці люди настільки некомпетентні, а головне, не помічають цього, тому й не стараються зрозуміти краще?
Це відбувається в силу так званого ефекту Даннінга-Крюгера: люди, які мають невисокий інтелект, скромний рівень кваліфікації і вузький кругозір, в силу своїх скромних здібностей не можуть зрозуміти, що рішення, які вони приймають, помилкові, а таланти, якими вони себе наділяють, – уявні. Ось чому їм здається, що вони мають рацію у всіх своїх діях і краще за інших розуміють ситуацію. Згодом це світовідчуття набуває характеру психологічного захисту: обмежена людина починає відстоювати своє бачення ситуації саме тому, що відчуває – допусти вона лиш думку про те, що не права, і її присоромлять, зженуть із місця більш талановиті чи розумні.
Втім, саме у «талановитих та розумних» спостерігається зворотний ефект: вони добре розуміють, наскільки складні закони реальності, наскільки широке поле знань, яким в перспективі можна оволодіти – це приводить їх до заниження власних здібностей, до недооцінки свого місця в суспільстві. «Я знаю, що нічого не знаю», – повторював мудрець Сократ, який вів більш ніж скромне життя і постійно піддавався нападкам з боку дурнів, впевнених у своїй правоті. Чи здатний хтось із обмежених людей зізнатися собі в цьому? Схоже, таких немає.
Ефект був теоретично передбаченим, а потім експериментально підтвердженим у 1999 році співробітниками кафедри психології Корнельського університету (США) Девідом Даннінгом і Джастіном Крюгером. Теоретичною основою для гіпотези стали спостереження великих філософів. Сам Даннінг цитував висловлювання Чарльза Дарвіна: «Невігластво частіше народжує впевненість, ніж знання» і Бертрана Рассела – «Одне з неприємних властивостей нашого часу полягає в тому, що ті, хто відчуває впевненість, дурні, а ті, хто володіє хоч якимось уявою і розумінням, сповнені сумнівів та нерішучості ».
А практичним джерелом натхнення, як не дивно, послужив злочин. При тому, курйозний: авторів зацікавив дивний випадок грабіжника Макартура Уилера, який пограбував один за іншим два банки, намазав обличчя перед цим лимонним соком, бо вірив, що лимонний сік не дає його обличчю відображатися на записах камер спостереження. Психологи захопилися глибиною некомпетентності людини, котра навіть не намагалась перевірити правоту свого переконання, хоча помилка загрожувала в’язницею.
Зібравши в одному залі людей, зайнятих в різних сферах діяльності, але володіючих при цьому абсолютно різним рівнем знань, автори експерименту дали їм анкету, де пропонувалося відзначити їх рівень компетентності в сфері, в якій вони працювали, а потім пройти ряд тестів, які дозволяли б встановити справжній рівень їх компетентності. За результатами цих двох тестів був складений графік, на якому демонструвалася залежність реальних знань від впевненості людей у тому, що вони добре розбираються в своїй сфері діяльності.
Графік виглядав як недосконала парабола: в лівій її частині, де були представлені найменш компетентні учасники експериментів, вона досягала свого апогею – стовідсоткових значень впевненості у власних знаннях. Потім вона різко падала – переважна більшість людей, що непогано розбиралися в своїй професії, мали вкрай низьку думку про свії вміння та знання. Ближче до кінця графіку крива знову піднімалася – тут були кращі з кращих, справжні експерти в своїй справі, які не могли не розуміти, що вони розбираються в професії набагато краще, ніж більшість інших фахівців.
ВООЗ б’є на сполох щодо поширення депресії в світі.
Читайте нашу статтю – 10 МАЛОВІДОМИХ ФАКТІВ ПРО ДЕПРЕСІЮ
І все ж впевненість справжніх експертів ледь сягала двох третин шкали від думки про власні уміннях і знаннях, яким відзначилися повні профани. Як встановили Даннінг і Крюгер, профани не тільки переоцінювали свою компетентність, але і не були здатні до адекватної оцінки фахівців, які володіють справді високим рівнем кваліфікації в тій же області. До того ж вони щиро не вірили в те, що зробили помилки в тестах, що стосуються їх професійної діяльності, – більшість залишалися при своїй думці навіть після того, як їм вказали на їх помилки і логічно обгрунтували їх неправоту.
З тих пір ефект Даннінга-Крюгера неодноразово підтверджувався іншими дослідниками. Зокрема, він був перевірений на студентах відділення акушерства і гінекології Університету Флориди, а також на широкій вибірці практикуючих терапевтів. Той факт, що для перевірки висновків, зроблених психологами, першими взялися за лікарів, насторожує.
Така закономірність існує як в професійних середовищах, так і в соціумі, де освічені в певних темах люди тримають язика за зубами, тоді як некомпетентні продовжують стояти на своїй некомпетентній точці зору, не розуміючи та не сприймаючи адекватних заперечень, відповідаючи на них агресивно.
Втім, надія на те, що сліпці, нездатні побачити безодню свого невігластва і сяючі вершини знань, яких досягли інші люди, можуть виправитися, все-таки існує. Даннінг і Крюгер запропонували профанів пройти спеціальний навчальний курс, де їм не тільки давали знання, що стосуються їх професії, а й уявлення про методи, за допомогою яких можна отримати реальні показники компетентності. Ці методи дозволяли перевіряти як професіоналізм інших, так і власний реальний рівень. За підсумками навчання профани усвідомили рівень своєї колишньої некомпетентності – причому навіть в тому випадку, якщо їх професійний рівень після цього не зріс.
