Колись наші предки жили спільнотами, щоб вижити. Сьогодні людина справляється із цим завданням і на самоті. Ці роздуми наштовхнули еволюційних психологів Сатоши Каназаву та Нормана Лі на спільне дослідження – як щільність населення впливає на наше життя. Вони вирішили перевірити так звану «Саванну теорію».
Теорія передбачає, що мільйони років тому, зіткнувшись з нехваткою харчів в африканських джунглях, примати переселилися в трав’янисту савану. Хоча щільність населення савани була невелика – всього 1 людина на 1 кв. км, наші предки жили тісними кланами по 150 чоловік. «У таких умовах постійний контакт з друзями і союзниками був необхідний для виживання і продовження роду», – пояснюють Сатоши Каназава і Норман Лі.
Використавши дані опитування 15 тисяч американців у віці 18-28 років, автори дослідження проаналізували, як щільність населення в місцевості, де ми живемо, впливає на наше емоційне самопочуття і чи потрібні для щастя друзі.
При цьому враховувалися показники інтелектуального розвитку респондентів. Мешканці густонаселених мегаполісів відзначали більш низький рівень задоволеності життям в порівнянні з жителями малонаселених регіонів. Чим більше контактів зі знайомими і друзями підтримувала людина, тим вищим був її особистий «індекс щастя». Тут все збігалося з «саванною теорією».
ВООЗ б’є на сполох щодо поширення депресії в світі.
Читайте нашу статтю – 10 МАЛОВІДОМИХ ФАКТІВ ПРО ДЕПРЕСІЮ
Але ця теорія не працювала з тими, чий рівень інтелекту був вище середнього. Респонденти з низьким IQ страждали від скупченості в два рази сильніше, ніж інтелектуали. Але, хоча життя у великих містах не лякала власників високого IQ, дружнє спілкування не робило їх щасливішими. Люди з високим IQ схильні витрачати менше часу на спілкування, тому що сконцентровані на інших, довгострокових цілях.
«Технічний прогрес та інтернет змінили наше життя, але людина продовжує таємно мріяти про посиденьки біля вогнища. Люди з високим рівнем IQ – виняток, – вважають Сатоши Каназава і Норман Лі. – Вони краще пристосовані до вирішення еволюційно нових завдань, швидше орієнтуються в нових обставинах та новому середовищі. Тому легше переносять стрес великих міст і не так потребують друзів. Вони цілком самодостатні і щасливі самі по собі».
