Мета занепокоєння – привернути нашу увагу до чогось й забезпечити нас енергією для вирішення проблеми. Звичайно, більшості з нас не подобається відчувати занепокоєння, але так буває з будь-якими негативними емоціями, які мотивують нас щось зробити. Припустимо, нам потрібно виконати складне завдання. Ми турбуємося, що не впораємося, що не вкладемося в терміни, але після закінчення роботи занепокоєння зникає і не з’являється до тих пір, поки не виникає необхідність привернути увагу до іншого важливого завдання. Занепокоєння нагадує прискіпливого батька, який постійно нагадує дитині про те, що той повинен зробити, і перестає наполягати, тільки коли доб’ється свого.
Отже, занепокоєння може мотивувати нас, привертати увагу до важливих речей і в кінцевому рахунку сприятиме ефективному навчанню та інтелектуальній діяльності. Давайте розберемося, що стоїть за цією емоцією.
Страх – основний елемент неспокою
Незважаючи на те, що ми відчуваємо занепокоєння досить часто, воно не відноситься до базових і основних емоцій. В його основі суміш різних емоцій, і домінує серед них страх. Він «активується» у відповідь на загрозу, яка виходить від знайомого джерела і спонукає до миттєвої самозахисту. Так, ми, наприклад, випробуємо страх, коли бачимо, що назустріч нам мчить некерована машина.
На відміну від страху, занепокоєння виникає у відповідь на невідому загрозу і проявляється як тривалий стан нервозності та погані передчуття що цей стан супроводжують. Ці прояви змушують турбуватися про майбутні можливі загрози. Наприклад, ми проявляємо пильність на дорозі, знаючи, що є ризик зустрітися з поганим водієм.
Змішання страху з іншими емоціями створює різні варіації занепокоєння: в цьому «букеті» можуть бути присутніми злість, відраза, сором, хвилювання та печаль.
Страх + печаль
Якщо ми турбуємося про те, що потрібно багато зробити, а часу дуже мало, наше занепокоєння, швидше за все, замішане на страху й печалі. Сама ж печаль може включати хвилювання, шкодування про щось, напругу. Ця печаль постійно підживлюється з різних джерел, зовнішніх і внутрішніх. Крім того, на її основі неминуче виникає відчуття психологічної напруги.
Страх + хвилювання
Страх в суміші із хвилюванням породжують той вид занепокоєння, який дозволяє одночасно сприймати емоцію як негативну і позитивну. Ми відчуваємо цей різновид занепокоєння на атракціонах в парку розваг, під час захоплюючих спортивних змагань або коли бачимо людину, до якої небайдужі. Суміш страху і хвилювання часто допомагає сфокусуватися на цікавому проекті і відчувати себе «в ударі».
Страх + злість
Ця вибухонебезпечна суміш часто виливається в збуджений стан, люту наполегливість, невдоволення, яке мотивує до дії. Наприклад, якщо ми знімаємо квартиру і нас дратують сусіди, які постійно включають гучну музику і з’ясовують стосунки на підвищених тонах, ми починаємо діяти: або намагаємося позбутися від сусідів (якщо вони не власники, а такі ж орендарі, як ми), або переїжджаємо самі.
Страх + огида
Злиття страху і відрази призводить до появи роздратованого занепокоєння. Сама по собі огида – хороший мотиватор: так ми заперечуємо те, що нам категорично не підходить, захищаємося від того, що неприємно.
Страх + сором
Змішання страху й сорому створює відчуття совісного занепокоєння. Ця емоція супроводжується думками про можливе приниженні або невдачі і мотивує нас робити те, що допоможе не впасти обличчям в бруд. Перед побаченням або важливою нарадою ми надягаємо те, що нам личить, а думки про майбутній екзамен змушують нас старанно готуватися.
Буває, що на піку занепокоєння ми занадто гостро сприймаємо реальні та потенційні загрози. Як результат, занепокоєння може привести до порушення психологічної рівноваги. Однак ця емоція зобумовлена еволюційно захисною функцією – а значить, варто хоча б час від часу думати про неї з вдячністю.
