Багато хто говорить про те, що хоче бути щасливим. При цьому поділяє такий стереотип, що щастя – це певний факт життя, певна якість життя, яка або є, або немає. Проте це не зовсім так.
Щастя – це здатність виконувати ті невеликі дії, які роблять нас щасливими, уникати тих дій, які роблять нас нещасними, і усвідомлювати це.
Ключ тут, як завжди, в уважності. Чим краще ви орієнтуєтесь, які дії роблять вас щасливими, і чим повніше ви переживаєте ті моменти, тим щасливішими ви стаєте.
Дивовижний факт нашого життя полягає в тому, що нам всім дано внутрішні переживання, думки і образи, стани та емоції, і якщо десь і можна бути щасливим, то тільки в нашій «внутрішній» реальності – в наших переживаннях щастя. Зовнішні об’єкти – скажімо, смачна їжа або новий смартфон – очевидно не несуть в собі щастя, все залежить саме від нашого сприйняття. Як в тому анекдоті:
Чоловік заходить в магазин:
– Доброго дня, я у вас вчора купував повітряні кульки.
– І як вам покупка? Хочете купити ще?
– Ні. Хочу повернути вчорашні, виявилися браковані.
– А в чому справа, повітря не тримають?
– Та ні, з цим все в порядку.
– А що тоді?
– Щось не радують . . .
Важливо, що щастя це саме навик – тобто те, що можна розвивати і напрацьовувати, – а не просто стан (і тим більше, не просто стан задоволення), це власне навик нашого суб’єктивного сприйняття .Якщо описувати принцип щасливого сприйняття в одному реченні, то можна сказати, що це навик відкритої, приймаючої уваги до всього, що трапляється в кожну нову мить.
. .
. .
Багато людей проводять більшу частину часу «в голові»: в думках, які проносяться безконтрольним потоком, часто ганяючи нас по колу, повертаючи знову і знову до одного і того ж; в емоційних переживаннях з приводу самих себе, або з приводу минулих або майбутніх подій – вчорашньої розмови з батьками, завтрашньої зустрічі з інвестором, вечірньої сутички з чоловіком; в станах хвилювання, страху, жалю, образи … Хвилюватися, боятися, переживати і ображатися цілком можна, адже ці почуття і стани грають важливу роль: вони інформують нас про те, що відбувається всередині і зовні, і пропонують вжити заходів. Вони еволюційно корисні.
Однак, поклавши руку на серце, хіба ми хвилюємося, боїмося і переживаємо рівно стільки, скільки було б корисно? Ні, ми проводимо в цих станах, почуттях і думках в рази більше часу, ніж потрібно і корисно нам, та ще й накручуємо себе, посилюючи ці стани. Часом потрібно переключатися.
Отже, сьогоднішня практична порада полягає в тому, щоб виявляти себе в моменти зайвої тривоги, нескінченних думок, деструктивних емоційних переживань, відзначати це, і перемикатися на щось зовнішнє, якорити увагу в зовнішньому світі, відкриваючись назустріч новому досвіду і переживанню тут і тепер.
Пам’ятайте, ці маленькі кроки здатні насправді змінити наше життя на краще.
. .
Надія Іванців, лікар – психотерапевт
