Ми схильні вкладати енергію у те, що у нас краще виходить, що ми вміємо, що вже пробували, що безпечно… І навпаки ми втікаємо від того, де ми відчуваємо свою слабкість і вразливість, від того, що незрозуміло і страшно. Не часто зустрічаються люди, які в своєму житті дійсно навчилися відчувати і тримати баланс, не впадаючи в крайнощі.
І це викликає захоплення і повагу.
Баланс – як індикатор зрілості людини, це про вихід за межі крайнощів і фанатизму.
Йти в крайнощі набагато простіше, ніж зберігати рівновагу і розвиватися багатогранно. Наприклад, набагато простіше піти в монастир, ніж залишитися в світі, але жити усвідомлено і не втрачати себе в метушні. Простіше з головою піти в відносини, «забивши» на свою реалізацію. Або навпаки. Крайнощі завжди простіші і спокусливіші. Але в крайнощах завжди є однобокість. Набагато складніше тримати баланс. Ви самі це знаєте, якщо хоч раз пробували пройти по натягнутому канату. Один, два, максимум три кроки і ось уже втратив рівновагу.
Коли ми говоримо про баланс, то маємо на увазі не тільки баланс духовного і матеріального розвитку. Баланс – це щось глибше, тонше і багатогранніше, тут багато різних аспектів:
• Чоловічість – жіночність.
• Отримувати – віддавати.
• Внутрішній світ – зовнішня реалізація.
• Свобода – відповідальність.
• Діяльність – відпочинок.
• Соціум – усамітнення.
• Місто – природа.
• Справи – здоров’я – особисте життя.
• Творчість – матеріальна реалізація.
Єдина в своєму роді можливість навчитися точно визначати тонку грань між фанатизмом і глибоким захопленням, між любов’ю і сліпою пристрастю, між істиною і тим, що нею не є, – це неодноразово її переступати …. Неодноразово заходити за межу. Помилятися. Обпалюватися. Падати, як єдиний спосіб навчитися балансувати на канаті усвідомленості, не падаючи.
Саме численні помилки минулого і сьогодення допомагають розвинути це чуття – можливість йти по краю, ризикувати, при цьому не втрачаючи баланс.
Намагаючись уберегти себе від помилок, люди захищають себе також від щасливої багатогранного життя з запаморочливими краєвидами, які доступні тільки на певних висотах.
Як гітара потребує регулярного налаштування, так і в житті потрібно розвивати «слух» на баланс та гармонію, щоб вчасно підтягти або послабити одну з струн життя.
Баланс вимагає максимальної усвідомленості, чутливості, мудрості та інтуїції. Баланс – це непростий, але красивий і благородний шлях. Давайте разом вчитися тримати баланс і розвиватися не однобоко, а всебічне і багатогранно – без крайнощів і фанатизму. Давайте не боятися йти туди, де ми відчуваємо свою слабкість і вразливість, а не ховатися в те, що і так вдається.
