„Досвід – це велика річ, він дозволяє вам визнавати помилку кожний раз, коли ви її здійснюєте”.
Чому у мене нічого не виходить? – Ви мало помиляєтеся!
Народна мудрість
Людині властиво помилятися. Знайома фраза, правда?
Тільки от як ми ставимося до того, що нам властиво помилятися?
Адже зовсім по-різному. І часто дуже навіть негативно.
Помилки – це те, чого ми ретельно намагаємося уникати. Те, з чим дуже не хочеться стикатися.
Це відбувається тому, що ми, помиляючись, відчуваємо в більшості випадків бурю негативних емоцій: сором, роздратування, страх, почуття провини і багато іншого. Проте ми уникаємо помилок в житті не тільки через це. Людині спокійніше і комфортніше бути в стабільності. А помилки руйнують шаблони, вони свідчать про зміни, про недосконалість попередніх напрацювань. Будь-яка помилка висмикує нас зі звичного плину життя, навіть найменша.
І все ж життя передбачило цю людську слабкість – шукати сталість. Ми розвиваємося, так би мовити, по колу. Повторюємо поведінкові моделі, шаблони і зразки. Ми добираєтеся до місця, яке собі уявляємо, а потім на наступний день робимо кілька кроків в іншому напрямку і заходимо в глухий кут. Тому дотримуючись безпеки, ми обираємо звичні маршрути, опиняємося в тих місцях, де вже були, і знову повторюємо свій досвід.
І хоча помилятися нам не хочеться, але без помилок ми не створиться простір для зміни, для творення нового. Життєвий досвід – це найперше і найважливіше, що допомагає нам рухатися вперед з упевненістю і силою, якщо ми правильно вміємо його застосовувати.
Значить, помилятися – це цілком нормально і навіть добре. Звичайно, до такого висновку складно прийти, адже занадто багато неприємного ми отримуємо в процесі помилок.
Але, розуміючи цінність того досвіду, який ми отримуємо в результаті своєї помилкової поведінки, можна змінити і ставлення до самих помилок, можна навіть зовсім інакше емоційно реагувати.
Чим більше ми розуміємо те, що багато помилок роблять нас сильнішими і ефективнішими, тим простіше нам до них ставитись, тим менше вони виснажують. Згодом ми навчимося отримувати від них певну радість. Адже радість можна отримувати не тільки від позитивного, але і від деякого негативного досвіду.
Отже навчіться не критикувати себе, коли відчуваєте, що можете робити щось краще, але не робите. Або коли бачите, що все йде не так, як повинно йти за вашим планом. Повірте, ви знаходитесь саме там, де повинні бути на цей момент. Ви нескінченно проходите певні етапи життя, поки повністю їх не пропрацюєте. А потім у вас з’являється мотивація рухатися далі. Життя не лінійне – воно циклічне.
У вас будуть невдачі. Будуть часи, коли ви повертатиметесь до старих звичок, і часи, коли ви відчуватимете, що рухаєтеся назад – і це не смертельно. Зростання відбувається поетапно, циклічно. І важливо, власне, не зупинятися, а іти назустріч новим горизонтам.
Єдина в своєму роді можливість навчитися точно визначати тонку грань між фанатизмом і глибоким захопленням, між любов’ю і сліпою пристрастю, між істиною і тим, що нею не є, – це неодноразово її переступати …. Неодноразово заходити за межу. Помилятися. Обпалюватися. Падати, як єдиний спосіб навчитися балансувати на канаті усвідомленості, не падаючи.
Саме численні помилки минулого і сьогодення допомагають розвинути це чуття – можливість йти по краю, ризикувати, при цьому не втрачаючи баланс.
Намагаючись уберегти себе від помилок, люди захищають себе також від щасливого багатогранного життя з запаморочливими краєвидами, які доступні тільки на певних висотах.
Надія Іванців, лікар – психотерпевт
