Ми найбільше потребуємо любові тоді, коли найменше її заслуговуємо…
Як часто можна спостерігати картину – розгублені і спантеличені батьки – емоційний стан яких коливається від нуля до 100 градусів за Цельсієм, і підліток – небагатослівний, але виразно протестний, замкнутий, ображений на весь світ, байдужий але одночасто глибоко самотній і ранимий. Так несподівано і часто зненацька надходить він – пубертат, і в сім’ї все змінюється.
Дуже часто про це говорять самі батьки:
– Ми не розуміємо, що сталось… ще вчора він був нормальною дитиною, слухняною, відповідальною, доглядав молодшу сестричку… а зараз… хоче гуляти допізна, заводить незрозумілі компанії, став неконтрольованим…
Або
– Ми завжди все обговорювали, а тепер у неї з’явились секрети, вона плаче вечорами, слухає дивну музику… її одяг лякає бабусю.. ми хвилюємося.. скажіть, а це можна вилікувати?
Отже кілька міфів про підлітковий вік:
Міф перший – підлітковий вік може пройти непомітно
Ні, так не буває. Власне, якщо ми не помітили змін – то вони не відбулись, і дитина не пережила кризовий період сепарації, який є одночасно умовою росту і дорослішання. Часто такі люди у більш дорослому віці повертаються до підліткових переживань. Можливо, це проявиться постійними конфліктами з керівництвом, бажанням необмеженої свободи, протестом проти існуючих норм суспільства.
Варто сказати, що такі емоційні стани лекше і природніше переживаються у віці 12 – 16 років. Це схоже на думку, що дитячі інфекційні хвороби (свинка, скарлатина..) мають лекший перебіг у відповідному віці, а от коли хворіє дорослий – можливі серйозніші ускладнення.
Міф другий – підліткові риси – це риси характеру
На щастя, це твердження також є помилковим. Впродовж цього періоду звичайно формується доросла особистість, але певна поведінка і емоційні стани характерні власне для пубертату. І тут варто звернутись до досліджень, які проводились у спостереженні за динамікою підліткового віку і лягли в основу вікової періодизації. На думку психолога Шарлоти Бюлер специфіка психічного розвитку підлітка може бути пояснена з позиції трьохфазової моделі розвитку:
1. Початкова фаза – препубертат. Окремі симптоми з’являються у віці 11-12 років, коли підлітки неприборкані, забіякуваті, коли дитячі ігри здаються їм нецікавими, а інтереси старших підлітків є ще незрозумілими.
2. Препубертат змінюється наступною, негативною фазою, тривалість якої від 11 до 13 років у дівчаток і від 14 до 16 років у хлопчиків. Основними рисами є підвищена чутливість і дратівливість, неспокійний і легко збудливий стан, незадоволеність собою, що переноситься підлітками на навколишній світ.
Тому нерідко можна бачити одночасну присутність у підлітка ненависті до себе і навколишнього світу, що змушує його відчувати себе самотнім, чужим і незрозумілим для інших. Дитина на цій стадії найбільш чутлива до сприйняття негативного, що спонукає її або до агресивної самозахисту, або до пасивної меланхолії. Результатом цього стає зниження працездатності, ізоляція або активне вороже ставлення до оточуючих. Закінчення негативної фази збігається з завершенням тілесного дозрівання.
3. Позитивна фаза починається з того, що підліток стає сприйнятливим до позитивних аспектів оточення. Перед ним відкриваються джерела радості, серед яких на перше місце Ш.Бюлер ставить «переживання природи» – свідоме переживання прекрасного. При сприятливих умовах розвитку такими джерелами радості можуть стати мистецтво і наука. До цього приєднується любов і здатність розуміти і співпереживати іншим.
Міф третій – це хвороба
Так, підлітковий вік – це період глибокої кризи. Дитинство закінчується і формується доросла ідентичність. Це однозначно нелегкий і важливий період, але в жодному разі не патологічний. Навпаки – це час великих потенціалів і можливостей добудувати особистість людини, отримати необхідний матеріал від світу і близьких людей. Тому так важливо залишатись поряд і перебувати разом з дитиною, витримуючи всю складність її внутрішнього світу.
Ресурси підліткового віку:
1. Довіра до світу.
2. Самоповага.
3. Творчість.
4. Емоційний зв’язок з близькими людьми.
Для батьків підлітка, які готові бути поряд:
Підвищіть самооцінку своєї дитини, надаючи їй вибір і поважаючи її бажання.
Визнайте, що підлітковий вік – це час, коли діти віддаляються від батьків. Підлітки мають величезну потребу свободи в особистому житті. Підслуховування розмов, читання щоденника або занадто велика кількість навідних запитань служать дляпідлітка повідомленням, що ви йому не довіряєте, і створюють бар’єр для спілкування.
Проявляйте повагу до підлітка. Не критикуйте і не ображайте своїх дітей. Не принижуйте, адже підлітки дуже чутливі до критики. Доносьте свої цінності коротко і без осуду. Ніхто не любить вислуховувати проповіді, і найменше ваш підліток.
Не чіпляйте ярлики (ледачий, жадібний, недбалий, егоїстичний). Говоріть з точки зору конкретних дій. Наприклад, розкажіть йому, як на вас вплинули його дії. («Ти мене дуже ображаєш, коли йдеш, або я хвилююсь за тебе»).
Цікавтеся друзями та громадським життям своєї дитини. Запросіть її друзів залишитися на ніч. Налаштуйтеся на їхні розмови. Прислухайтеся до їх проблем. І визнайте, що за весь час, проведений в колі сім’ї, у вас буває мільйон можливостей як приєднатися до своїх дітей, так і віддалитися від них. Ви самі вирішуєте – піти їм назустріч чи відмахнутись від їхніх почуттів.
Надія Івнців
лікар-психотерапевт
