Мислити так важко, тому більшість людей судить.
М. Жванецький
Персональним нападкам на мене тільки радію. Значить, інших політичних аргументів у супротивника вже не залишилося.
М. Тетчер
Люди, які вміють організувати собі радість в житті, неминуче викликають заздрість тих, хто не здатен на це. Заздрість ховається за почуття обов’язку і відповідальність, намагаючись поглинути радість через нав’язування своєї картини світу. Заздрість людей показує, наскільки відчувають вони себе нещасними; а їх постійна увага до чужої поведінки – наскільки вони нудьгують.
Артур Шопенгауер.
«Якщо твої противники перейшли на особисті образи, будь впевнений – ти переміг …. »
І все ж хочеться крикнути:
– Люди, шукайте свої радості самі, не сподівайтеся на інших! І насолоджуйтеся тим, що робите!
І все ж, плітки, наклепи, доноси начальству – часто неприємна, але неминуча частина робочих стосунків. Чому так? Пострадянська спадщина – коли заохочувались доноси один на одного за принципом – розділяй і владарюй, чи природа людська як вона є – нам цікаво заглядати у чужі вікна, шукати скалку в оці сусіда, впевнено сидячи на власній колоді…
. .
. .
А що ж робити, якщо ми прийняли свідоме рішення уникати пліток та протидіяти дезінформації? Ось декілька способів нейтралізувати пліткаря:
Припустимо, що ваш колега відомий як офісний пліткар, і він поширює чутки про іншого колегу, коли ви знаходитесь в кімнаті. Ви можете тактовно відхиляти і нейтралізувати плітки кількома способами. Наприклад, скажіть щось позитивне: “Марія має низькі показники, бо працює на важкій ділянці..”. Або попросіть припинити розмову: “Я не хочу говорити про це, тим більше, що ми не знаємо фактів. Давайте обговоримо робочі питання”. Ви також можете сказати: “Я не хочу говорити про людей за їх спиною”, або, “Давайте поговоримо про це, коли Марія буде тут, щоб вона могла вирішити ці проблеми”.
Такт особливо корисний у вирішенні конфліктів, оскільки це може зменшити напругу, зняти вину і дозволити обидвом сторонам зберегти обличчя.
Якомога менше засуджуйте інших.
Ви ніколи, ніколи не зможете побачити повну картину. Існує тисяча причин того, чому та чи інша людина поводиться певним чином. Ви не можете знати, що відбувається в її «фільмі», що спонукує її діяти саме так. Ви не знаєте, як повелися б на її місці.
Сьогодні крок за кроком вчіться прощати.
Шукайте можливість допомогти, а не засудити. Коли ми засуджуємо інших людей, їх мозок і серце закриваються. Коли ми цінуємо інших, наш мозок і серце розкриваються. Створення відкритої, вдячної культури спілкування дозволяє сприйняти нову інформацію і поділитися нею та отриманим досвідом. Коли ми слухаємо без осуду, ми встановлюємо основу для сприйняття нового та спілкування таким чином, щоб отримати найкращі рішення.
Розмова з колегами, котрі осуджують нас або просто не цінують нашої думки – забирає нашу енергію без користі, тому варто відмовлятись від такої витрати часу. Також ми уникнемо провокацій, втягнення в непотрібну боротьбу, уникнемо конфлікту, у якому ризикуємо стати ворогами.
Навпаки, нам варто шукати повноцінне спілкування, яке відбувається, коли: – Ми ставимося один до одного без суду, але з увагою та турботою, а також з наміром створити атмосферу довіри.
– Ми слухаємо зворотній зв’язок і залишаємося відкритими до думок іншої людини – тоді ми в кінцевому підсумку почуваємо себе добре і закладаємо фундамент для співпраці.
– Ми даємо зворотний зв’язок у здоровий спосіб – із повагою та турботою. Це дасть можливість іншій людині використати нашу інформацію конструктивно.
Надія Іванців, лікар – психотерапевт
. .
. .
