Однією з визначальних особливостей сучасної культури є майже повсюдне використання мобільних цифрових технологій, зокрема, смартфонів. Подивіться навколо: на зупинках, в кафетеріях, у черзі ви швидше за все побачите багато людей, зосереджених на екранах смартфонів. Навіть вдома вони завжди знаходяться в межах досяжного.
Можливість використати будь-який час або місце для доступу до необмеженої інформації та розваг або для безперешкодного спілкування, є надзвичайною можливістю, що має безмежний позитивний потенціал. І все ж інтуїтивно ми відчуваємо, що потреба постійного під’єднання до мережі схожа на узалежнення, і рано чи пізно ми зіштовхнемося з “цифрової інтоксикації”.
Перехід на свій смартфон для того, щоб заповнити або вбити час у перервах життя, стало широко поширеною звичкою, автоматичною відповіддю на паузу у діяльності. Це відволікає від нетерпіння та роздратування від відчуття втрати часу. Як це не парадоксально, але така спроба уникнути нудьги може фактично призвести до свого роду невдоволення, яке саме по собі сприймається як нудьга. Поняття психолога Михаля Чіскентміхалого “Потік” пояснює, чому.
Потік – це задоволення почуття повного поглинання, яке ми отримуємо, коли повністю зосереджуємось на приємній діяльності, яка використовує наші здібності – такі як спритність або сміливість, швидкість прийняття рішення або побудова досконалої стратегії. Але якщо наші можливості більше, ніж ті, які необхідні для здійснення діяльності – наприклад, випадковий пошук в інтернеті – це результат нудьги. Отже, такий “серфінг” може бути як психологічно, так і фізично поверхневим.
У нашому кожноденному житті, в якому ми насичуємо наше сприйняття зовнішніми подразниками, шанс – зупинитись на деякий час – є можливістю для поповнення внутрішнього ресурсу. Моменти, коли ми “нічого не робимо” – це час, коли ми можемо звернутись всередину себе і відновити наше внутрішнє життя.
Ми можемо переглянути минулий досвід, насолоджуватися певними моментами спогадів, можливо, побачити їх в іншому світлі та отримати нові розуміння або переосмислити майбутні плани. Такі моменти також дають нам можливість бути повноцінно тут і зараз. Ми можемо озирнутися і помітити нові подробиці, розвиваючи наше знайомство з нашим власним середовищем і нашим відчуттям приналежності до нього. Все це важливо для нашого благополуччя.
Але якщо ми звикли постійної зайнятості, то наодинці з власними думками нам може бути важко.
Ось кілька пропозицій, як впоратися з таким станом:
1. Легкість буття.
Спробуйте зрозуміти, як навчитися просто бути, а не з нетерпінням чекати “часу активності” або ” часу для сну”. Спробуйте не лякатися нудьги. Можна запозичити практику “залишатися з проблемою”, тобто активно займатися проблематичною ситуацією, доки не з’явиться нове рішення.
2. Наповнені паузи.
Хоча нудьга означає відсутність стимулу, прогалини та паузи у взаємодії потенційно мають велику особисту цінність. Люди, які вміють це цінувати, ніколи не нудьгують: вони завжди можуть знайти те, що їх зацікавить або просто відчувати задоволення від присутності тут і тепер. 
3. Просто дозвольте своїм думкам блукати.
Ряд творчих фахівців говорили про користь нудьги для творчого процесу. Роман Нейл Гайман, наприклад, вважає, що нудьгувати – це найкращий спосіб віднайти нові ідеї, і тому, що постійна соціальна мережа робить неможливою нудьгу, він зважився на певний період повністю відмовитись від інтернету.
Надія Іванців, лікар – психотерапевт
