– Жив на світі один чоловік, його звали Томас Едісон. Він боявся темряви. І був інший чоловік, на ім’я Уолт Дісней. Він боявся мишей. Томас боявся темряви і винайшов електричну лампочку. А Уолт боявся мишей і придумав найвідоміших мишей у всьому світі!
– Про що це?
– Про те, що іноді нам потрібно пройти через речі, від яких дуже хочеться втекти. І у відповідь життя подарує нам несподівані можливості і ресурси!
Після підйому та сплеску енергії, періоду максимальної активності настає ще один закономірний етап – спад енергії, втома, насичення. В гештальті його називають постконтактом або стадією асиміляції, – це момент “вбирання” досвіду, дозволу подіям вплинути на мене.
Здавалося б, основний в усьому циклі – період активності – та сама мить, коли досягаєш бажаного, коли відбувається інтенсивна взаємодія, а решта – вишенька на торті.. Бути на вершині успіху, вийти на новий рівень, іти в ногу з часом – суспільство нам диктує свої образи та стереотипи успішної людини. Активний, цілеспрямований, невтомний у роботі – еталон хороший, проте односторонній і не цілісний. А відпочинок і розслаблення у нашій культурі переважно осуджуються, ототожнюються з лінивістю чи недбальством.
І що цікаво – ми таки відпочиваємо – влаштовуємо свята, гостини, розважальні заходи, але, підозрюю, що почуття провини не дає нам насолодитись відпочинком сповна, щоб відчути прилив нових сил і ресурсів.
У гештальт-психотерапії моменту спокійного відпочинку відводиться особлива роль. Спад енергії, стан пасивного задоволення, період опрацювання отриманого досвіду – це все необхідний нам період для встановлення рівноваги. На стадії асиміляції відбувається переживання і осмислення отриманого досвіду, робляться висновки – що сталося, як воно так вийшло, чи подобається результат і чи варто діяти в наступний раз за подібною схемою …
І тільки згодом, коли сили відновляться, можливий наступний злет. І якщо ми відпочили якісно і – основне – стільки, скільки потрібно, – то швидше за все це і стане наступним рівнем. Адже на новий рівень можливостей нас виводять не так затрачені зусилля, як отриманий досвід, який ми інтегрували у власну картину світосприйняття.
Але бувають ситуації кризи, коли людині просто не вистачає ресурсів опрацювати травматичний досвід – тоді вона не може відновити сили і перейти на новий етап. Якщо те, що зі мною відбувається не вписується в мою я-концепцію: я не уявляю, як “переварити” досвід. Наприклад, зіткнувшись з чимось невідомим раніше, дивним і нещадним – людина іноді просто відмовляється приймати реальність.
Отже якщо події є занадто травмуючими – важкими, хворобливими, несподіваними і швидкими – в цьому випадку досвід виявляється настільки страшним, що думати про нього, переживати його наслідки – неможливо; і люди живуть, надовго залишаючись в ситуації не пережитої втрати, не відгорьованого болю… Робота з травмою це багато в чому поступова асиміляція досвіду – по крихітці, по шматочку.
Пропонуємо Вам тренінг на тему кризи та перевтоми. Будемо говорити про синдром вигорання – і як противагу – якісний відпочинок. Про точку завершення та переходу, про наші страхи потрапити у тривалу кризу, вихід з якої забере всі можливі ресурси. Ми опрацюємо моменти спаду енергетичного рівня, а також маркери, що дозволяють попередити процес перевитрати сил.
Будемо говорити про вміння відпускати, отримавши щось, про відчуття насичення, про момент ,, досить,, і про спокій, який необхідний для відпочинку. Розглянемо, що для кожного з нас означає криза, яка її глибина, яким є наш особистісний досвід перебування в кризі і вихід з неї. Якісний відпочинок – що саме для кожного з нас є необхідним і корисним на даному життєвому етапі. Поговоримо про ресурси!!
Надія Іванців, лікар – психотерапевт
. .
. .
