“Ти не зможеш цього зробити!”
“Це надто складно!”
“Якщо ти спробуєш, то зрозумієш, що ти ні на що не здатен!”
Ці заяви звучать так, ніби вони проказані жорстоким тираном з місією знищення будь-якої впевненості у людині. На жаль, занадто часто ми можемо бути тираном самі собі, і тоді наша внутрішня мета полягає у саботуванні всіх спроб і намагань чогось досягнути.
Всі ми деколи критикуємо себе, а ще можемо мати прояви авто агресивної поведінки у кризових ситуаціях. Проте коли така стратегія стає домінуючою – виникають передумови для повного саботажу реалізації наших цілей та мрій.
Що ще гірше, ми, як правило, не навіть визнаємо, що саме так все відбувається. Це, в свою чергу, не дає можливості щось змінити і замикає коло – і ми потрапляємо в цикл саботажу.
Маркером само-саботажу є стан не мотивованої зупинки у роботі, зупинки без будь-яких раціональних пояснень. Можливості, вміння та бажання є – а все ж щось всередині перешкоджає нам рухатися далі.
Існують деякі загальні теми само-саботажної поведінки. Перевірте, чи впізнаєте ви себе в одному з цих прикладів:
– Затягування робочого процесу.
– Прокрастинація.
– Звичка починати проекти, але ніколи їх не закінчувати.
– Почуття невмотивованості або неможливості продовжити, навіть коли є багато цікавих можливостей.
– Не реалізовані мрії.
– Надмірне хвилювання перед початком роботи.
– Роздратування з неістотних причин під час роботи.
– Страх невдачі.
– Сумніви у вміннях і невпевненість, навіть якщо ви знаєте, що це вам під силу.
– Відчуття стресу і тривоги впродовж виконання завдання.
– Перебільшення досягнень інших людей і применшення власних.
– Надмірна чутливість до критики.
Отже не залежно від стилю саботажної поведінки, її потрібно перебороти, якщо ми хочемо максимально використати свої можливості. Якщо і далі дозволяти собі займатися само-саботажем, то існує великий ризик знищити впевненість у собі та самооцінку остаточно. І кожною невдалою спробою ми будемо “переконувати” себе, що не здатні або не повинні робити те, що насправді хочемо. І тим самим замикати себе у колі безвиході.
Як розірвати це замкнуте коло?
1. Визнайте свою само-саботажну поведінку.
Щоб зупинити саботаж, потрібно спочатку визнати свою власну саботажну поведінку. Запитайте себе:
– Чи є цілі, які ви ставили для себе протягом тривалого часу і так не змогли виконати?
– Чи виникає у вас відчуття провалу без жодної очевидної причини?
– Чи існують напрямки, де ви відчуваєте затягування роботи або прийняття рішення?
– Чи відчуваєте брак мотивації робити те, що насправді хочеться зробити?
– Чи існує місце, де інші люди (і, зокрема, ваш керівник) постійно у вас розчаровуються?
2. Моніторинг негативного мислення.
Подумайте про те, що ви говорите собі, коли критикуєте. Запишіть всі свої негативні думки, не зважаючи на те, що вони можуть здаватися вам дурними або не реалістичними.
Тепер наступним кроком буде аналіз негативних установок: подумайте – які глибші процеси лежать в основі такої критичності до себе? Якщо вдасться, спробуйте уявити, чиїми словами чи голосом говорить ваш внутрішній критик. Важливим було б довідатись, хто із значимих людей раннього дитинства мав звичку критикувати та принижувати вас.
Можливо, у цьому глибшому пізнанні себе вам буде корисним супровід психотерапевта.
3. Розвивайте самоспостереження і підвищуйте самооцінку.
Подивіться на людей довкола вас: чи роблять вони те, що хочуть, і чи живуть тим життям, яким прагнуть жити. Чи дійсно вони мають кращі можливості, ніж ви? Чи дійсно володіють навичками, не притаманними вам?
Напевно ні, принаймні на початку. У них є віра у власні сили і переконання, що можуть досягнути поставленої мети. Вони кажуть собі: я можу, я здатен, я заслуговую!
Отже виявивши та перемігши фальшиві обґрунтування власної саботажної поведінки, починайте відновлювати свою впевненість у собі. Робіть це сьогодні, не відкладайте у довгий ящик, живіть наповненим життям і сміливо рухайтесь назустріч мріям!
Іванців Надія, лікар – психотерапевт
