Пропрацювавши років з десять у традиційній медицині та психотерапії, я якось збагнула – люди уникають патологічних термінів – назв хворіб, симптомів, навіть самої ідеї лікування. Набагато краще сприймаються ідеї саморозвитку, пошуку внутрішньої гармонії, здобуття корисних вмінь. І це здорово – наша психіка диференціює і вибирає те, що найкраще, тобто ставить правильні акценти – на позитив. І цього варто дотримуватись у різних сферах життя.
У Тит Нат Хана, в’єтнамського ченця, є така порада. Замість того, щоб постійно запитувати себе: «Що поганого?», навчитися запитувати: «Що доброго?».
Коли ми акцентуємо свою увагу на негативних моментах, ми налаштовуємо себе на негативні емоції. Не варто дивитися на кожну ситуацію тільки з такого кута зору. Так, негатив трапляється, але зосереджуватися тільки на поганому – свідомо програшна позиція. Можливо, саме таке ставлення нам нав’язується ще з дитинства: «критикую, щоб виправився, не можна перехвалити дитину…» Проте важливіше на майбутнє навчитись нейтралізувати свого внутрішнього критика, інакше під його чуйним керівництвом ми прогавимо всі шанси пізнати щось нове, поекспериментувати, отримати новий досвід.
Щастя виникає завдяки поступовому «культивуванню» позитивних емоцій. Аналогічно негативні переживання створюють спадну емоційну спіраль. Наприклад, розстроєній людині робочий день здається нескінченним, а вуличний рух – жахливим.
Бути відкритим до ризику і дозволяти собі помилитись – це риси, що притаманні людині, яка розвивається. Не треба боятись програшу, варто звикати, що пошук – це дуже часто невдача і промах, і тільки деколи – удача. Але власне вона цього і вартує!
Не треба, звичайно, перестаратись, шукаючи в усьому позитив та ігноруючи негативні моменти. Зрештою у всьому потрібен баланс. Негативні переживання – це нормально. Така людська природа. А надмірний акцент на позитивне мислення – це чергове радикальний засіб, яким наша культура намагається боротися з нормальними коливаннями емоцій.
Ми чудово вміємо готуватися до життя, але не дуже добре вміємо жити. Ми знаємо, як віддати десять років життя отриманню диплома, готові багато і довго працювати, щоб мати хорошу роботу, або автомобіль, або будинок … і так далі. Проте ми не знаходимо часу цим насолодитись, відчути внутрішнє наповнення, задоволення від затрачених зусиль. Ми не так часто згадуємо, що живемо ми тут і тепер. Кожен вдих, кожен крок може бути наповнений миром, радістю і спокоєм. Потрібно лише усвідомлено жити в сьогоденні.
