Віра у щось — невід’ємна частина людської натури. Це може бути будь-що: починаючи від релігії, закінчуючи астрологією та знаками всесвіту. Насправді, це абсолютно природно, оскільки кожна людина вільна обирати предмет своєї віри. Попри це, важливо не перетинати межу, коли щира віра перетворюється в фанатизм та стає на заваді повноцінному здоровому життю.
В цьому контексті предметом дискусій нерідко стає фаталізм — віра в долю. Одні стверджують, що це ефективний інструмент для подолання стресу, інші ж дотримуються думки про деструктивність цього явища. А де ж істина? Забігаючи на перед, варто сказати, що у кожної людини істина своя. Втім, це не значить, що феномен фаталізму не вартий нашої уваги.
Фаталізм — це…
Отож, почнімо з того, що саме означає “вірити в долю”. Фаталізм — це віра в те, що всі події в нашому житті визначені заздалегідь. Фактично, це життєва філософія, яку можна описати фразою: “Все давно вирішено за нас”. Тут мова йде не тільки про неминучість подій, але й про те, що життєві вибори, по суті, ніяк не впливають на вихідний результат, оскільки вони заздалегідь спрямовані на конкретний результат.
Для когось це може звучати доволі інфантильно, а для когось це — життєве кредо. Варто наголосити на тому, що фаталізм можна розглядати в двох контекстах: як філософське вчення, і як підхід до буденного життя. З огляду на те, що філософія це доволі складна та ґрунтовна наука, предметом обговорення стане психологічний аспект віри в долю.
Звідки ростуть ноги?
Бути прихильником або противником фаталізму — справа особиста. Людина має самостійно формувати свій світогляд. Однак навряд вона стає перед дзеркалом і кричить на все горло: “Тепер я фаталіст!”. Такий сценарій більше нагадує кіношний підхід. Нерідко перехід до фаталістичних вірувань відбувається на підсвідомому рівні під впливом низки індивідуальних чинників (варто зазначити, що це далеко не всі чинники):
- Вплив філософії. Тут все доволі зрозуміло: людина може перейняти концепцію фаталізму протягом вивчення філософських ідей і трактатів, пов’язаних з ним.
- Життєвий досвід. Простими словами, якщо людину по життю супроводжували суцільні невдачі та поразки, то рано, чи пізно, вона може перейняти фаталістичні переконання (“Якщо мені не щастить, значить це не моє”).
- Культурний або філософський чинник. Деякі релігії розглядають життя як визначене Богом, а значить всі події, що відбуваються з людиною — це воля Божа.
- Песимістичний погляд. Люди з песимістичним або цинічним поглядом на життя можуть бути більш схильні до прийняття фаталістичних переконань. Вони можуть відчувати, що життя за своєю суттю хаотично або що їхні зусилля марні, що змушує їх змиритися з наперед визначеною долею.
Дві сторони однієї медалі фаталізму
Тепер поговоримо про наслідки фаталізму. Як не крути, але віра в долю може нести за собою як позитивний, так і негативний вплив на ментальний стан людини.
Позивний вплив 🙂
Фаталістичні вірування можуть мати певні психотерапевтичні функції для людини.
По-перше, віра в те, ніби хтось вищий керує твоїм життям, надає відчуття захищеності, комфорту та впевненості в майбутньому. Тут гарно підійде фраза: “Що б не сталось, все йде за певним планом, який неможливо змінити”.
По-друге, якщо прийняти думку, що все відбувається згідно заздалегідь визначеної долі, то й почуття провини за власні невдачі зникає. В цьому випадку людина не несе особистої відповідальності за неправильні рішення чи вчинки.
По-третє, переконання у неминучості деяких подій полегшує переживання складних життєвих ситуацій, зокрема смерті близьких. Психологічно легше сприйняти втрату когось рідного, якщо вірити, що це було наперед визначено вищими силами. Це явище відносять до так званої cope strategy (механізму переживання травматичних та стресових ситуацій).
Негативний вплив 🙁
Однією з ключових проблем фаталістичних вірувань є відчуття безсилля та втрата контролю над власним життям. Людина, яка вірить в долю, може відчувати, що її дії не мають значення, оскільки все вже заздалегідь визначено.
Крім цього, фаталізм може призвести до відчуття безнадійності та втрати мотивації для досягнення цілей. По суті, цей наслідок випливає з вищезгаданого.
Психологічний аспект фаталізму також може проявлятися в емоційному виснаженні та відчутті внутрішньої пустоти. Відсутність відповідальності за свої власні дії може впливати на психічний стан, призводячи до стресу та депресії.
Іншим негативним аспектом є можливе відчуження від суспільства. Людина, яка “пливе за течією”, може втратити сенсу участі в колективній роботі або проєктах. Причиною такої поведінки є думка про неможливість внесення змін в глобальні процеси.
Насамкінець існує ймовірність, що фаталіст відмовиться від відповідальності за свої дії та добробут загалом. Особа, яка вірить у те, що її долю визначено, може уникати вирішення проблем та подолання труднощів, спираючись на переконання, що все вже визначено вищою силою. Це може стати перешкодою для особистого росту та саморозвитку.
