Дурні говорять лише про себе
Будь-яке спілкування передбачає діалог, і зрілій людині зазвичай зрозуміло, що це спосіб обміну інформацією. Обміну, а не нав’язування. Буває, звичайно, що людині треба виговоритися, коли щось сталося – всяке буває. Але якщо мова йде про патологічні «монологи соло», коли у співрозмовника немає можливості вставити хоч слово і, тим паче, щось розповісти. Висновок: можливо ми маємо справу з дурнем?
І не кажіть мені про нарциссичних особистостей, адже все, що в цьому випадку має значення – людина не зрозуміла, що вміння слухати – важливий ресурс в процесі набуття життєвого досвіду. До того ж це вміння дуже цінують в дружньому спілкуванні. А якщо слухаю тільки я – то чому б не послухати когось цікавішого?
Дурня багато, дурень гучний
Відразу обмовлюся, є випадки особливої, гучного харизми – але в таких випадках не виникає запитань на кшталт «А може, він просто дурень?». Я говорю не про них, а про тих нерозумних людей, які часто замінюють інтенсивністю та криком відсутність глибини і сенсу в своїх словах.
Уявіть: ресторан, приглушене світло, люди спілкуються, хтось працює за ноутбуком, у когось тиха, романтична зустріч. То тут, то там трохи збільшується звук: засміялися, вітають тих, хто прийшов … І раптом серед цього затишного шуму – настирливий голос пані, яка розповідає співрозмовнику подробиці особистого життя. І вже ніхто з присутніх не може бути осторонь.
Нам не хочеться слухати, тим більше що це нам не є цікавим. Але так влаштований наш мозок: ми змушені звертати увагу на різкі звуки, адже від цього може залежати життя. І ось уже весь ресторан посвячений у подробиці чужого життя.
Одиноким щасливчикам з ноутбуком пощастило – у них є навушники і вони, скоса поглядаючи на порушницю звукового режиму, поспішають розплутати проводки. Парочка швидко розплачується і тікає: у них все тільки починається, і чужі розлучення – вкрай недоречна тема. Дама замовляє ще вина, стає ще голоснішою. І про її дурості чули вже ті, хто сидить на вуличній терасі…
Мимоволі згадуються правила етикету. Вони, як і інструкція з експлуатації чайника, багато в чому – захист від дурня. Та від демонстрації дурня в собі.
Дурень ігнорує потреби співрозмовника
Чи цікаво йому? Чи не втомився він? Може, йому потрібно відійти, але він ніяк не може підловити відповідну паузу? На одному диханні така людина заповнює собою весь простір. Особливо складно буває делікатним людям, які бояться образити, бути недоречними.
Відсутність потреби в зворотного зв’язку говорить про інфантильну впевненість у своїй правоті. Такі співрозмовники схожі на ще не наділену емпатією дитину, котра не може зрозуміти, що мама втомилася тягнути його на санках вісімнадцятий кілометр. Так і вони, з одного боку, начебто дають зрозуміти: «Якщо тобі щось не подобається, просто скажи». А з іншого – «ага, спробуй, скажи!». Оплата за рахунком твоїх образ – спасибі, не сьогодні.
ВООЗ б’є на сполох щодо поширення депресії в світі.
Читайте нашу статтю – 10 МАЛОВІДОМИХ ФАКТІВ ПРО ДЕПРЕСІЮ
Дурень боїться всього
Туди не піду – там це. Сюди не буду іти – там оце. Однак постійний пошук зони безпеки і комфорту заважає еволюції. Будь-який живий розум цієї еволюції жадає і знаходить способи або самостійно домовитися з власними страхами, або звернутися за допомогою. Нерозумно дозволяти страхам диригувати життям.
Є і зворотна сторона медалі – коли людина кидається в бій, не зваживши ризики і не зіставивши їх зі своїми силами. Скільки дурниць скоєно на цьому куражі!
Здійснюючи якусь дію, людина знаходить досвід, нехай навіть негативний, якусь мудрість. А який досвід і мудрість у людини, яка залишається в чотирьох стінах і від нудьги експериментує лише з пошуком кращого телеканалу?
Дурень ділить все на чорне та біле
Категоричність установок, особливо помножена на упертість, – ще одна ознака дурості. Промахнувся повз повороту – у тебе топографічний кретинізм. І все, ти тепер на все життя таким і залишишся. Невизнання півтонів, особливостей контексту і ситуації – це вже точно не властиво розумним людям.
Цей текст – приклад такого поділу. Ділити людей на дурнів і розумних – дуже нерозумно. Адже у кожної людини є своя історія і свій досвід, які і привели до того, що на даному етапі життя людина говорить тільки про себе, не звіряється з співрозмовником або виявляється в полоні страхів.
Кожен з нас іноді може поводитися нерозумно, тому найкраще, що ми можемо зробити, – звернути увагу на своє внутрішнє життя і дарувати максимум доброзичливості навколишньому світові.
