Що може бути кращим відпочинком після важкого дня, аніж перегляд фільму або серіалу зі смачною вечерею? Це прекрасний спосіб забути про свої побутові проблеми та на короткий термін опинись в іншому всесвіті. Втім, чи задумувались ви про те, як кінематограф впливає на вас? Чому людині складно відірватись від перегляду та сконцентруватись на інших завданнях? Відповіді на ці запитання може дати нейрокінематика.
Однак, не лякайтесь цього складного, на перший погляд, терміну. Навпаки, якщо розібратись в цій темі, то все доволі просто та зрозуміло.
Кіношники контролюють наш мозок?
Доволі провокативний заголовок, чи не так? Втім, це гіперболізований опис того, наскільки ефективним є грамотне використання психологічних прийомів у кіно. А як це працює?
Нейрокінематика (в контексті кінематографа) досліджує, які процеси відбуваються в людському мозку під час перегляду фільмів. Відповідно дослідники встановлюють причиново-наслідкові зв’язки між тим, що відбувається на екрані та реакцією нейронів. Наприклад, як ваш мозок сприймає скрімер у горор-фільмі? Або що ви відчуваєте під час перегляду романтичної сцени? Відповідь на ці запитання можна отримати завдяки спостереженням за роботою нейронів.
Впливати на глядачів легко?
Не варто думати, що зачепити глядача дуже просто. Навпаки, творцям кіно та серіалів варто неабияк постаратись над тим, щоб “захопити вас у свої тенета”. Лишень згадайте, як часто ви відволікаєтесь на соціальні мережі під час перегляду фільмів? Це пов’язано з тим, що режисери приділили недостатньо уваги психологічним прийомам.
Серед кіношників існує декілька основних технік, які допомагають втримати увагу глядача під час перегляду якомога довше. Тож що то за магія така?
Темп. Спосіб поєднання кадрів відіграє далеко не останню роль в фільмі. Від цього залежить його темп і, як наслідок, настроєвість. Наприклад, для підсилення напруженого моменту (погоні, як варіант) режисери вдаються до швидкої зміни кадрів. На противагу цьому, для ліричних та меланхолійних моментів обирають повільний темп.
Емоції. Люди — це більш емоційні істоти, аніж раціональні. Тож для того, щоб втримати їхню увагу, важливо апелювати до емоціо, що є також доволі популярним психологічним прийомом. Під час перегляду фільму глядач має обов’язково вибудувати власне ставлення до героїв. Емпатія це, чи неприязнь — неважливо. Головне, щоб людина занурилась у кіновсесвіт та давала оцінку подіям.
Задля досягнення такого результату, фільммейкери додають до сюжету трагічні бекграунди персонажів. Наприклад, незалежно від того, чи це антагоніст, чи це протагоніст, подібні історії з минулого потрібні для тлумачення мотивації вчинків героїв.
Окрім цього, нерідко режисери та сценаристи апелюють до ностальгії, що також посилює цей ефект. Відбувається це за допомогою демонстрації дитячих спогадів, що в свою чергу, викликають у глядачів спогади про своє минуле.
Звуковий супровід. Цей психологічний прийом є одним із найпотужніших інструментів для посилення емоційного впливу. Вибір музики та звукових ефектів може значно вплинути на те, як відчуває себе аудиторія під час тієї чи іншої сцени.
Нерідко окрім фокусування уваги глядача, звуковий супровід розкручує фільм в медійній сфері. Мова йде про “культові саундтреки”, які стали настільки впізнаваними, що навіть люди, які не дивились фільм, знають звідки та, чи інша мелодія/пісня.
Кольорокорекція. Кольорова корекція є цінним інструментом для формування атмосфери та емоційного настрою сцени або фільму в цілому. Наприклад, використання теплих кольорів, таких як червоний або жовтий, може створити відчуття затишку та комфорту, тоді як прохолодні кольори, як синій або фіолетовий, можуть передавати відчуття холоду чи напруги.
