Якщо ви коли-небудь зазнали раптового сплеску надзвичайної тривоги та страху, то ви знайомі з відчуттям панічної атаки. Твоє серце вискакує, ти не можеш дихати, ти навіть відчуваєш, що помираєш або сходиш з розуму.
Без необхідного лікування, панічні атаки можуть призвести до хронічного панічного розладу та інших проблем. Вони навіть можуть змусити вас відмовитися від звичайної діяльності. Але важливо знати, що панічні напади можуть і повинні бути вилікувані, і чим швидше ви звертаєтеся за допомогою, тим краще. За допомогою правильного лікування та психотерапії ви можете зменшити або усунути симптоми паніки, відновити свою впевненість і повернути контроль над своїм життям.
Що таке панічна атака?
Панічний напад
– це інтенсивна хвиля страху, що характеризується несподіваністю та виснажливою інтенсивністю. Панічні атаки часто виникають раптово, без будь-яких попереджень, а іноді і без чітких тригерів. Вони навіть можуть виникнути, коли ви розслаблені або засинаєте.Панічна атака може бути одноразовою, хоча багато людей мають повторювані епізоди. Періодичні панічні атаки часто спрацьовують у певній ситуації, наприклад, перетинання мосту або розмова у громадських місцях, особливо якщо така ситуація викликала панічну атаку раніше.
Людина може зіткнутися з однією або декількома панічними атаками, залишаючись абсолютно щасливию та здоровою. Або ж ваші панічні напади можуть виникнути як частина іншого захворювання, такого як невроз нав’язливих станів, соціальна фобія чи депресія. Незалежно від причини панічні напади лікуються. Існують психотерапевтичні стратегії, які можна використовувати для усунення симптомів, а також ефективні схеми медикаментозного лікування.
Із психодинамічної точки зору в основі панічної атаки лежить механізм витіснення та сепараційна тривога.
Отже, тривога сепарації – це тривога, що виникає в момент, коли відбувається розрив відносин або в момент, коли один з партнерів дистанціюється. Наприклад, другий партнер в такі моменти може відчувати, що відносинам скоро прийде кінець або переживати, що ще трохи і він втратить партнера, від чого виникає страх, тривога та розпач. Звичайно, тривогу сепарації можна відчути тільки до людини, до якої відчуваєш прив’язаність. Незалежно від того, ситуація сталася несподівано або цілком передбачувано, якщо вона небажана, тривога сепарації може виникнути.
Хто ж з людей найчастіше схильний відчувати таку тривогу?
Як правило, це властиво людям, у яких в ранньому дитинстві була травма прив’язаності у стосунках з матір’ю. Це могла бути мама – недостатньо емоційно прив’язана, або надто раннє розлучення з мамою через хворобу у дитини або у матері. Наприклад, якщо у пологовому будинку, дитину матері приносили тільки на годування або навіть і цього не було . Відповідно, у дитини на дуже глибинному, підсвідомому рівні залишається недовіра до життя. Страх, що її можуть покинути.
І цей страх безпосередньо пов’язаний зі страхом смерті. Тому що для немовляти мама – це перший об’єкт, завдяки якому воно виживе. Дитина не знає, чи допоможе їй хтось інший із близьких чи ні. А маму вона вже знає, адже на глибинному рівні зв’язок з мамою вже є, він почався ще в утробі. І природно, що у малюка з’являється цей страх, цей жах смерті, коли він розуміє, що поруч немає єдиної людини, якій він довіряє, яка його захистить, яка допоможе йому та подбає про нього.
Також на дитину можуть впливати такі ситуації, як клінічна депресія у мами. Тому що депресія – це свого роду емоційне завмирання. І в такі моменти, коли дитина відчуває відсутність емоційного контакту, вона розуміє, що довіру перервано, і відповідно відчуває страх перед смертю. І звичайно, до страху сепарації можуть привести ситуації, що відбулися з людиною вже в усвідомленому, дорослому віці. Коли людина зіткнулася зі схожою ситуацією невизначеності у відносинах, з почуттям, що у неї недостатня емоційний зв’язок з партнером.
Всі ці ситуації, можуть викликати стільки страху всередині людини, що така буря почуттів шукає виходу і виливається в панічну атаку, щоб показати, що всередині все погано, всередині паніка, жах, розпач. І цей шквал почуттів може проявитись, в тому числі, і через тілесні прояви.
А в чому ж вихід?
Прояви панічної атаки необхідно виводити на усвідомлений рівень, поступово опрацьовувати та приймати. І зробити те, що вам не додали в ранньому дитинстві – заспокоїти і втішити свою внутрішню дитину. Це необхідно зробити зараз. Також важливо збалансувати власні стосунки. Звичайно, в першу чергу за допомогою психотерапії. Тому що це єдиний безпечний метод, коли ви можете випробувати залежність, злиття, контрзалежність, і, врешті-решт, здорову прив’язаність. Бути з людиною на рівні дорослий – дорослий. На рівні “я – ти” у відносинах, і бути впевненим, що ця людина вас не використає і не травмує.
Іванців Надія, лікар – психотерапевт
. .
. .
