Часом усім нам треба відпочинок та гарний поштовх з того місця, де ми зупинилися. Але як увімкнути режим "не здавайся"? Як знайти в собі сили продовжувати рухатися вперед, навіть коли все валиться?

Стала аксіома, що (майже) всі батьки бажають всього найкращого для своїх дітей. Ще у досить ранньому дитинстві діти починають стикатися із першими розчаруваннями. Розчарування — це почуття, яке ми всі дорослі добре знаємо. Воно може виникнути, коли щось не йде так, як ми планували. Наприклад, коли ми не отримуємо бажану роботу, коли наша команда програє гру або коли ми не можемо виконати завдання. А щодо дітей? Більшість із них не може пояснити свої емоції й не вміють їх контролювати. Виховання стійкості важливе, але батькам потрібно знати, як дозволити дітям самостійно впоратися з викликами та першими розчаруваннями. 

Наше життя дійсно таке бентежне і швидкоплинне. Сподіватися на щось хороше — це нормально, але якщо ми думаємо тільки про великі події, ми можемо не помітити маленьких приємностей, які відбуваються щодня. Давайте волю своїй внутрішній дитині, перестаньте бути дратівливим скептиком, просто насолоджуйтеся своїм життям і перетворюйте його власними руками та думками на казку. 

Для багатьох людей перебування в людному місці – будь то торговий центр, виставка, концерт чи фестиваль, ба навіть просто, центр міста – викликає страх. Для багатьох людей це, мабуть, найбільш стресовий епізод. Ви просто уявіть собі, що перше помічають та відчувають такі люди у натовпі...

Накопичення — це розлад, при якому людина примусово і надмірно збирає предмети. Це може бути все, що завгодно: старі газети, коробки, одяг, меблі, навіть сміття тощо. Накопичувачі часто відчувають сильний страх утилізувати свої речі, навіть якщо вони не використовуються або є непридатними. Це може призвести до захаращення будинку чи житлового приміщення, що може мати серйозні наслідки для здоров'я та безпеки людини. 

Ви коли-небудь думали про те, як ви думаєте? У більшості людей протягом дня у голові відбувається внутрішній діалог. Виявляється, використання мовних балачок для упорядкування та концентрації своїх думок — це не щось незвичайне. Ба більше, ви можете здивуватися, але деякі люди не мають такого внутрішнього спілкування і вони покладаються на візуалізацію для обробки своїх думок.

Більшість людей періодично відчувають тривогу, що є звичайною реакцією на невизначеність майбутнього – чи то за кілька миттєвих хвилин, днів або місяців.Психіатричні фахівці описують тривогу як стан занепокоєння щодо можливої загрози, що залишається актуальною у вашому майбутньому. 

Нумо будемо чесні, якщо ви перейшли на цю статтю, то ви страждаєте від Нього… Він сварить вас за маленьку помилку у роботі й називає вас некомпетентним дурнем? Ви поставили собі мету, наприклад, схуднути до літа, але він відразу відбиває бажанням своїм: “Ти лінива задня частина тіла!” Якщо ви хочете сподобатися комусь, а потім дізнаєтеся, що ця людина не цікавиться вами, і Він тут як тут, може сказати вам, що ви некрасиві, нецікаві або не заслуговуєте на любов. Виклали в мережу фото і через секунду його видаляємо. Одягнулися занадто яскраво! Ти потворний! Ти товстий! Ти не гідний цього! Нікого не цікавить, що ти думаєш і що хочеш сказати! У тебе немає друзів! Ти не заслуговуєш на цю роботу…. Стоп! Досить! У всьому винен Він — ваш внутрішній критик. Як з ним (не) боротися? Читайте цю статтю, щоб знайти свою особливу техніку бою.